Справа: № 826/17571/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.І. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
26 березня 2015 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Федотова І.В., Шурка О.І.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року, -
Позивач звернувся з позовом до Прокуратури міста Києва про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30.05.2014 року по 03.11.2014 року.
Позов мотивовано тим, що відповідачем тривалий час не виконується рішення суду про поновлення на роботі, тому відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України з Прокуратури міста Києва належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року позов задоволено частково: стягнуто з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30.05.2014 року по день звернення до суду у розмірі 23959,10 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В засідання з'явився представник апелянта, який наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2011 року на підставі наказу прокурора міста Києва №2123к, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 46-2, 28 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, порушує Присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, ОСОБА_2 звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району міста Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 826/13718/13-а позов задоволено частково. Скасовано наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. від 23.09.2011 року № 2162к про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва. Визнано недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці. Стягнено з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року до дня поновлення на посаді.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 року апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2014 року в її резолютивній частині змінено, викладено п'ятий абзац постанови в наступній редакції: «Стягнути з прокуратури міста Києва (код за ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116867 (Сто шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року по 29.05.2014 року».
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 826/13718/13-а в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва підлягає негайному виконанню (в порядку ст. 256 КАС України).
24.06.2014 року позивач звернувся до Прокуратури міста Києва та просив виконати судове рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
До звернення додано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2014 року та довідку про середню заробітну плату від 13.08.2013 року.
Листом Прокуратури міста Києва від 09.07.2014 року № 11-15609-13 позивача повідомлено, що постанова суду від 29.05.2014 року оскаржується в апеляційному порядку та одночасно роз'яснено, що виконання судового рішення буде здійснюватись в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Із змісту наведеної норми слідує, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.
Згідно із п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 - стосовно до правил ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України - укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Представником апелянта у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувався той факт, що на час розгляду справи по суті позивач на посаді не поновлений.
Об'єктивних причин, відповідно до яких судове рішення про поновлення на роботі не було виконано матеріали справи не містять.
Вказані обставини свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо негайного виконання судових рішень про поновлення на посаді (ст. 256 КАС України).
Доводи апелянта про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з його оскарженням, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони не позбавляють відповідача обов'язку встановленого чинним законодавством стосовно негайного виконання рішень про поновлення на роботі.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено протиправність дій відповідача щодо затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч зазначеним вимогам відповідач не надав доказів правомірності своїх дій.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 31.03.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: І.В. Федотов
О.І. Шурко
Повний текст ухвали виготовлено 31.03.2015 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Федотов І.В.
Шурко О.І.