04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" березня 2015 р. Справа№ 910/19328/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Рябухи В.І.
Калатай Н.Ф.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Левицька Н.В. - прокурор відділу, посв. № 002805 від 05.09.2012;
від позивача: Кукуєта Л.І. - представник, дов. б/н від 20.08.2014;
від відповідачів: 1. Пасічняк Л.П. - представник, дов. № 3 від 31.01.2015;
2. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
3. не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від третьої особи: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва, Приватного підприємства "Ремерцентр" та Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014
у справі № 910/19328/14 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Приватного підприємства "Ремерцентр"
до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації,
Міністерства фінансів України,
Державної казначейської служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача Одеська обласна державна адміністрація
за участю Прокуратури міста Києва
про стягнення 218 543 096,22 грн.
На підставі ст.ст. 27, 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 до участі у справі № 910/19328/14 залучено Одеську обласну державну адміністрацію у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача; ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015, 11.03.2015 розгляд апеляційних скарг у справі № 910/19328/14 відкладався на 11.03.2015 та 23.03.2015, відповідно; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 строк розгляду апеляційних скарг у справі № 910/19328/14 продовжено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 позов задоволено частково, з першого відповідача на користь позивача підлягає стягненню 119 486 414, 86 грн. суми вартості виконаних підрядних робіт, 19 715 258, 44 грн. суми інфляційного збільшення, 10 007 396, 45 грн. 3% річних; 48 676,96 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що внаслідок порушення першим відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідно до умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати вартості виконаних робіт в розмірі 119 486 414,86 грн.; суду не надано жодного доказу сплати першим відповідачем 119 486 414,86 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору; вимоги позивача, в частині стягнення з першого відповідача 19 715 258,44 грн. суми інфляційного збільшення та 10 007 396,45 грн. 3% річних, нормативно та документально доведені, тому підлягають задоволенню; між діями першого відповідача з приводу неоплати вартості виконаних робіт позивачем за договором підряду № 26 від 26.07.2010 та діями позивача з приводу неоплати вартості виконаних робіт ПП "Інно-Трейдінг" відсутній причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками, а тому позовні вимоги, в частині стягнення з першого відповідача на користь позивача збитків в розмірі 69 260 946,47 грн. не підлягають задоволенню; позовні вимоги про зобов'язання Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України перерахувати грошові кошти в розмірі 218 543 096,22 грн. на рахунок Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, для оплати виконаних робіт по об'єкту: "Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одеса на об'єкті "Глибоководний випуск", не підлягають розгляду (вирішенню) у господарському суді, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 скасувати частково, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а саме, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України перерахувати грошові кошти в розмірі 218 543 096,22 грн. на рахунок Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту: "Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одеса на об'єкті "Глибоководний випуск" скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 69 260 946,47 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідачів.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 прийнято з порушенням норм процесуального права - ч. 2 ст. 21 КАС України, ст.ст. 1, 12 ГПК України; також судом не враховано п.п. 4, 7 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764; порушені норми ст.1173 ЦК України, ст.22 Бюджетного кодексу України, Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 782.
Скаржник зазначає, що положеннями ч.3 ст. 216 ГК України визначено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому право на відшкодування збитків не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин.
Як зазначає скаржник, невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за договором підряду № 26 призвело, в свою чергу, до неможливості оплати позивачем вартості виконаних робіт підряднику за договором підряду № ГВ-02/11.
Скаржник вказує не те, що чинним законодавством не передбачено жодних додаткових умов чи обмежень для особи, якій було заподіяно збитки; та обставина, що у договорі підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011 не передбачено такої умови оплати вартості виконаних робіт, як їх оплата після надходження коштів на рахунок позивача від першого відповідача, жодним чином не спростовує факт заподіяння збитків позивачу.
На думку скаржника, наявні усі елементи складу правопорушення у сфері господарювання з сторони відповідачів, які є підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Заступник прокурора міста Києва в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 скасувати, в частині задоволення позову, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; в решті рішення залишити без змін.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що судом всупереч вимогам ст.ст. 4-2, 43 ГПК України, не надано належної оцінки доказам у справі, надано перевагу доводам позивача та невірно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст. 525, 526, 614, 625, 627, 628 ЦК України.
Скаржник стверджує, що судом, з невірним застосуванням до спірних правовідносин ст.ст. 525, 526, 626, 627, 629 ЦК України, не було враховано положення укладеного між сторонами договору (п.п. 6.4, 6.8), якими передбачено, що фінансування будівництва та оплата виконаних робіт здійснюється при умові наявності коштів на рахунку департаменту; вказана умова договору добровільно погоджена сторонами при його укладанні, а тому є для них обов'язковою під час виконання взятих на себе зобов'язань.
Як зазначає скаржник, судом не було встановлено, що департаментом не виконано свої грошові зобов'язання за договором при наявності коштів на його рахунку, що свідчить про передчасний висновок суду про порушення вказаним органом договору.
Скаржник вказує на неврахування судом того, що умовами договору виконання зобов'язань ставилося в залежність не від бюджетного фінансування, а від наявності коштів на рахунку департаменту.
Також, не погоджуючись із прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 скасувати, в частині задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; в решті рішення залишити без змін; стягнути з позивача на користь першого відповідача судові витрати в розмірі 36 540,00 грн.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції порушено процесуальні норми, оскільки вирішено питання щодо непідсудності цьому суду справи в частині позовних вимог щодо Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України, позовна заява містить вимоги, які не підлягають розгляду у господарському суді, тому згідно з вимогами ч. 1 ст. 80 ГПК України суд повинен був постановити ухвалу про припинення провадження у справі.
Скаржник стверджує, що саме Державна казначейська служба України є тим органом, лише за рахунок якого позивач і може в даному випадку задовольняти свої вимоги.
Як зазначає скаржник, зобов'язання відповідачів Державної казначейської служби України та Міністерства фінансів України вчинити певні дії, є спором про порушене право, а не про оскарження дій відповідачів, як суб'єкта владних повноважень.
У відзиві на апеляційні скарги другий відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва та вказує на те, що позовні вимоги до Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України є незаконними та безпідставними, оскільки зазначені органи виконавчої влади не є сторонами договору підряду, не мають обов'язків перед позивачем щодо відшкодування заборгованості, сплати неустойки чи відшкодування збитків; Міністерством фінансів України, на виконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.08.2011 № 825-р "Про передачу в 2011 році деяких бюджетних призначень Одеській облдержадміністрації", в установленому порядку було відкрито Одеській облдержадміністрації нову бюджетну програму за КПКВК 7851800 "Проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" у м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск" та 14.11.2011 внесено відповідні зміни до розпису державного бюджету; Одеською облдержадміністрацією як головним розпорядником коштів не було забезпечено своєчасність затвердження паспорта бюджетної програми за КПКВК 7851800; відповідальність за використання бюджетних коштів за бюджетною програмою за КПКВК 7851800 несе Одеська облдержадміністрація, як головний розпорядник бюджетних коштів, а також відповідні розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачі бюджетних коштів.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача, першого відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційні скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву, у якій просив зобов'язати другого та третього відповідачів перерахувати грошові кошти в розмірі 212 516 397,70 грн. на рахунок першого відповідача для оплати виконаних робіт по об'єкту: "Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одеса на об'єкті "Глибоководний випуск"; стягнути з першого відповідача на користь позивача суму вартості виконаних підрядних робіт - 119 486 414,86 грн., суму інфляційного збільшення - 14 218 883,37 грн., суму 3% річних - 9 447 073, 00 грн., збитки у розмірі 69 260 946, 47 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі - 73 080, 00 грн.
21.10.2014 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, враховуючи збільшення періоду прострочення виконання відповідачами своїх зобов'язань по договору, позивач просив зобов'язати другого та третього відповідачів перерахувати грошові кошти в розмірі 218 543 096,22 грн. на рахунок першого відповідача для оплати виконаних робіт по об'єкту: "Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одеса на об'єкті "Глибоководний випуск"; стягнути з першого відповідача на користь позивача суму вартості виконаних підрядних робіт - 119 486 414,86 грн., суму інфляційного збільшення - 19 715 258,44 грн., суму 3% річних - 10 007 396, 45 грн., збитки у розмірі 69 260 946, 47 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі - 73 080, 00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 26.07.2010 між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, за договором замовником, та позивачем, за договором генпідрядником, укладено договір підряду № 26.
Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованої станом на 06.10.2014, змінено найменування Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації ідентифікаційний код 33656763 на Департамент капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації ідентифікаційний код 33656763.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору № 26 перший відповідач доручає, а позивач, забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва, згідно із проектною документацією та умовами договору по об'єкту; назва об'єкта будівництва: "Проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск".
Згідно із п.п.6.7, 6.8 договору № 26 розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень Загальних умов щомісячними проміжними платежами; оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм-КБ-3, КБ-2в (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін при умові наявності коштів за рахунку першого відповідача.
27.12.2011 сторонами укладено додаткову угоду № 154 до договору № 26, якою пункт 3.1 договору № 26 деталізовано, а п.3.4 доповнено п.3.4.5, яким, у тому числі, встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться першим відповідачем на підставі пред'явлених позивачем типових форм КБ-2в, КБ-3 (розрахованих за допомогою програмного комплексу БК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ним в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін), прийнятих та підписаних представниками сторін готівковим розрахунком за фактом виконаних робіт на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011р. типова форма № КБ-2в позивач виконав та передав, а перший відповідач прийняв роботи згідно із договором № 26, всього на загальну суму вартості у розмірі 119 486 414,86 грн.
Згідно із складеним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 07.03.2012, станом на 01.03.2012 у першого відповідача перед позивачем обліковується борг у розмірі 119 486 414,86 грн.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Наявними у справі № 910/19328/14 актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 типова форма № КБ-2а, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (і затрат) типова форма № КБ-3 підтверджено виконання позивачем свого обов'язку за договором № 26 та приймання першим відповідачем виконаних позивачем робіт у грудні 2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо )або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Хоча першим відповідачем роботи, виконані позивачем згідно з договором № 26, прийняті ще станом на 01.01.2012, про що, крім іншого, відображено в акті звірки взаємних розрахунків сторін від 07.03.2012, докази сплати першим відповідачем позивачу суми боргу 119 486 414,86 грн. у матеріалах справи № 910/19328/14 відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною господарських зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, колегія суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає розміри сум інфляційних нарахувань і 3% річних, які підлягають стягненню з першого відповідача, правильними.
Згідно із ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позивачем у частині позовних вимог про стягнення збитків, пред'явлено до стягнення збитки у розмірі 69 260 946,47грн., що становлять, відповідно до розрахунку позивача, суму в пропорційному розмірі до загальної суми боргу перед позивачем, як генпідрядником по об'єкту будівництва "Проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск" - у розмірі 59,27%, які позивач, застосувавши до загального розміру збитків, стягнутих з позивача рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2684/13 - 118 862 101,36 грн., одержав суму збитків, як вважає, спричинених першим відповідачем у розмірі 69 260 946,47 грн.
Як вбачається із рішення Господарського суду Одеської області від 24.12.2013 у справі № 916/2684/13, із Приватного підприємства "Ремерцентр" на користь Приватного підприємства "Інно-Трейдінг" стягнуто пені., 3% річних, штраф, збитки, у зв'язку з простроченням сплати боргу за виконані роботи, при цьому в зазначеному рішенні вказано, що загальна вартість виконаних робіт склала 478 128 825,11 грн., а згідно із актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 - заборгованість складає 205 071 626,83 грн.
У зазначеному судовому рішенні не наведено відомостей про номери, дати, періоди виконання робіт, з оплати яких виникла заборгованість; інших доказів складу основної заборгованості, з урахуванням якої прийнято згадане рішення, у справі немає.
Таким чином, неможливо встановити та позивачем не доведено того, що заборгованість першого відповідача входила до складу загальної заборгованості, на яку здійснено нарахування, відображені в рішенні суду в справі № 916//2684/13.
Також позивачем не доведено того, що ним вжито усіх заходів до уникнення збитків або їх зменшення, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача не було можливості розрахуватись із своїм контрагентом, оскільки платежі від першого відповідача не є єдиним джерелом наявності коштів у позивача, як суб'єкта господарювання, а прострочення платежу сталося виключно з вини першого відповідача.
За викладених обставин матеріалами справи не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим позивачем виконанням рішення суду в справі № 916/2684/13 та простроченням грошового зобов'язання першим відповідачем і вжиття позивачем заходів до зменшення або уникнення спричинення збитків, та, як наслідок, не доведено вину першого відповідача у задоволенні позову судом у справі № 916/2684/13.
Доводи апеляційних скарг не є такими, що відповідають нормам законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи, враховуючи викладене та наступне.
Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно із ч.1 ст.2, ч.3 ст.8 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
Таким чином, саме перший відповідач, як сторона за договором № 26, є відповідальною за виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Статтею 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального оправа у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Як встановлено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МИС щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
В апеляційній скарзі перший відповідач посилається, зокрема, на те, що є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що майнову відповідальність державних бюджетних установ обмежено наявними в розпорядженні грошовими засобами, які надходять на казначейські рахунки цих осіб за відповідними статтями кошторису.
В апеляційній скарзі заступника прокурора наголошується на тому, що умовами договору виконання зобов'язань ставилося в залежність не від бюджетного фінансування, а від наявності коштів на рахунку департаменту.
Проте, оскільки у першого відповідача, як замовника за договором підряду, є договірне зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, то останній повинен виконати це зобов'язання, як передбачено статтею 837 ЦК України. Що стосується наявності коштів на рахунку першого відповідача, то саме останній, зважаючи на укладення договору підряду, будучи обізнаним із його умовами, повинен своєчасно забезпечити наявність необхідних коштів на рахунку для здійснення своєчасного виконання грошового зобов'язання. Ані нормами чинного законодавства ані звичаями ділового обороту не передбачено звільнення боржника від виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів.
Як вбачається із змісту позовної заяви, підставами позовних вимог позивача до другого та третього відповідачів про зобов'язання виконати дії - перерахувати грошові кошти на рахунок першого відповідача для оплати виконаних робіт по об'єкту :"Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск", - позивачем зазначено договір підряду № 26, Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, із змінами і доповненнями, складення сторонами за договором № 26 документів типових форм КБ-3, КБ-2 (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін, підтвердження наявності заборгованості замовником за договором підряду актом звірки розрахунків від 10.01.2012.
Позивач зазначив, що в наявності всі правові підстави для зобов'язання другого та третього відповідачів перерахувати грошові кошти в розмірі 212 516 397,70 грн. на рахунок першого відповідача; вказана сума складається із заборгованості за виконані роботи, збитків, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору. Також позивачем зазначено підставою позовних вимог у цій частині приписи ст.1173 ЦК України.
Оскільки, підставами позову у частині позовних вимог до другого та третього відповідачів є обставини невиконання господарського договору та порушення норм матеріального права, нормативного акту, регулюючих правовідносини, що випливають із виконання господарських договорів, відсутні підстави для висновку, що у цій частині позов є адміністративним.
Враховуючи усі обставини справи, зважаючи на те, що відповідальною особою за виконання грошового зобов'язання за договором № 26 є перший відповідач; у другого та третього відповідачів перед позивачем за договором № 26 зобов'язання відсутні; твердження про наявність у позивача прав на одержання суми 212 516 397,70 грн., як на момент пред'явлення позову так і на момент прийняття оскаржуваного рішення, є передчасним, при цьому, навіть перерахування другим та третім відповідачами коштів на рахунок першого відповідача не буде безперечно належним засобом поновлення останнім порушеного права та охоронюваного законом інтересу саме позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, тому задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим висновок суду про відмову в позові в цій частині є таким, що відповідає обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції не виявлено порушень норм процесуального права, які є підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 104 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/19328/14 залишити без змін, апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва, Приватного підприємства "Ремерцентр" та Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації без задоволення.
2. Справу № 910/19328/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено 31.03.2015.
Головуючий суддя Л.М. Ропій
Судді В.І. Рябуха
Н.Ф. Калатай