30.03.2015 р. Справа№ 914/621/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд», м. Київ
до відповідача: Корпорації «Енергоресурс-інвест», м. Львів
про стягнення боргу в розмірі 14 947,49 грн.
Суддя Коссак С.М.
при секретарі Куць М.Я.
Представники:
Від позивача: Савчук О.І. - представник за довіреністю від 20.02.2015р.;
Від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» подано позов до Корпорації «Енергоресурс-інвест» про стягнення боргу в розмірі 14 947,49 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2015р. прийнято справу до розгляду та призначено на 16.03.2015р.
В судовому засіданні 16.03.2015р. оголошено перерву до 30.03.2015р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 13 363,66 грн., 1 444,34 грн. інфляційних нарахувань та 139,49 грн. 3% річних.
В судове засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоч належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не подав, процесуальним правом на захисту свої інтересів не скористався.
Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ТзОВ «Метал Холдінг Трейд» (постачальник, у справі позивач) було поставлено Корпорації «Енергоресурс-інвест» (покупець, відповідач у справі) трубу 76х3,5(зв.) L=10.55;12м на загальну суму 13 363,66 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 09.10.2014р. № Ф6-0019081, а відповідачем на підставі довіреності №837 від 09.10.2014р. отримано трубу 76х3,5(зв.) L=10.55;12м в асортименті в кількості 1,097т. та підписано видаткову накладну від 09.10.2014р. № Ф6-0019081 без жодних застережень.
Однак, за отриманий товар відповідач не розрахувався.
29.12.2014 року позивач надіслав відповідачу претензію щодо сплати вартості отриманого товару. Однак дана претензія відповідачем була залишена без розгляду.
Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати отриманого товару згідно видаткової накладної від 09.10.2014р. № Ф6-0019081 не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13 363,66 грн.
Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 статті 639 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
З врахуванням п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару, що вбачається з видаткової накладної від 09.10.2014р. № Ф6-0019081 підписана сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем товару підтверджений не був. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 13 363,66 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в стягненні 13 363,66 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши перерахунок, з врахуванням (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок) встановив до стягненню підлягає 3% річних в сумі 138,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 444,34 грн. В частині стягнення 1,09 грн. 3% річних слід відмовити.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 202, 205, 509, 526, 610-612, 625, 626, 639, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Корпорації «Енергоресурс-Інвест» (79035, м. Львів, вул.. Зелена, буд. 131; ідентифікаційний код юридичної особи 30336890) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Метал Холдінг Трейд» (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи 37412768) 13 363,66 грн. - заборгованості за поставлений товар, 1 444,34 грн. - інфляційні втрати, 138,40 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. - витрат по оплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2015 року.
Суддя Коссак С.М.