ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015Справа №910/4822/15-г
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ, ЄДРПОУ 30859524
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 22945712
про стягнення 6493,27 грн.
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Пахолок Т.П. - по дов.
від відповідача: не з'явився
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.03.2015р. оголошувалась перерва до 25.03.2015р.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням зави б/н від 18.03.2015р.) до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення 6493,27 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» страхового відшкодування на підставі договору №28-0197-14 00010 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право вимоги до відповідача.
Відповідач у відзиві №45-ю від 18.03.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що позивачем не представлено до матеріалів справи доказів фактичного здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу особою, яка має статус платника податку на додану вартість, що, на думку Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», вказує на необхідність зменшення розміру страхового відшкодування на суму податку на додану вартість.
У судове засідання 25.03.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористався. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.
За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.
Отже, враховуючи, що присутність представника Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 18.03.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.
З приводу неявки відповідача в судове засідання 25.03.2015р. господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому, судом враховано, що відповідачем вже було висловлено свою правову позицію з приводу позовних вимог.
Таким чином, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 25.03.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:
Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Як свідчать матеріали справи, 21.03.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (страхувальник) було укладено договір №28-0197-14-00010 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, предметом якого у відповідності до п.1.1 та додатку№1 до договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. є, в тому числі, страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:
марка/модель: Volkswagen Гольф,
реєстраційний номер: АІ 1436 ЕВ,
номер шасі:wvwzzz1kzcw311688,
рік випуску: 2012р.
За змістом п.2.1 договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. страховим ризиком вважається, в тому числі, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, у додатку №1 до договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. встановлено франшизу в розмірі 800 грн.
За умовами договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна».
У додатку №1 до вказаного правочину сторонами було погоджено період страхування з 23.03.2014р. по 22.03.2015р.
Виходячи з змісту довідки №9415354 про дорожньо-транспортну пригоду, 23.07.2014р. о 14 год. 05 хвил. у Малинівському районі м.Одеси по вул.Дальницька, 5 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Toyota Корола, державний номер 43519 ОЕ, що належав Ампар Артему Едуардовичу, яким керував Карпич Павло Борисович, та 2. Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», керування яким під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди здійснював Шведов Олександр Сергійович.
Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
За умовами п.13.1 договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих страхувальнику, в тому числі, в результаті вчинення дорожньо-транспортної пригоди, на підставі даних огляду колісного транспортного засобу та документів, що підтверджують розмір збитку. У випадку настання такого страхового випадку, як пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, застосовується безумовна франшиза.
Виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється страховиком на підставі страхового акту та всіх необхідних та належним чином оформлених документів. Виплата страхового відшкодування може бути здійснена страхувальнику, застрахованій особі, третім особам, вигодонабувачу або їх спадкоємцям, на підставі відповідної заяви страхувальника. Сума страхового відшкодування може бути виплачена, в тому числі, страховику шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок або готівкою з каси страховика (п.п.16.1, 16.5, 16.6 договору №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р.).
Як свідчать матеріали справи, 24.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» звернулось до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
24.07.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» було проведено огляд автомобіля Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ, про що складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу, у відповідності до якого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.07.2014р., автомобілю було завдано наступні пошкодження: бампер задній, панель задня, боковина ліва, підкрилок задній лівий.
У відповідності до ремонтної калькуляції, складеної страховиком, ціна відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ становила 10 932,46 грн.
28.07.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім» було складено рахунок №АдСЧТ05141 від 28.07.2014р., за змістом якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 10923,70 грн.
Як свідчать матеріали справ, 07.08.2014р. страхувальником було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний Дім» грошові кошти в якості оплати відновлювального ремонту транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням №6489 від 07.08.2014р. з відміткою про проведення фінансової операції.
Актом б/н від 04.09.2014р. виконаних робіт підтверджується, що вказаною станцію технічного обслуговування було здійснено ремонт колісного транспортного засобу Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ вартістю 10923,70 грн.
У заяві без номеру та дати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» просило страховика виплатити страхове відшкодування на рахунок страхувальника.
18.09.2014р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №ПСКА-4375, в якому прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» у розмірі 7493,27 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок страхувальника.
Як свідчать матеріали справи. 19.09.2014р. страховиком було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» страхове відшкодування в сумі 7493,27 грн., що під підтверджується платіжним дорученням №23100 від 19.09.2014р. з відміткою банку про проведення платежу.
За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №28-0197-14-00010 від 21.03.2014р. добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 17.09.2014р. Малинівського районного суду м.Одеси по справі №521/13561/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 23.07.2014р. о 14 год. 05 хвил. у Малинівському районі м.Одеси по вул.Дальницька, 5, за участю транспортних засобів 1. Toyota Корола, державний номер 43519 ОЕ та 2. Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ, визнано Карпич Павла Борисовича.
Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.
За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
З довідки №9415354 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Toyota Корола, державний номер 43519 ОЕ застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АС8582027.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 04.03.2015р. відповідача було зобов'язано надати поліс №АС8582027, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Toyota Корола, державний номер 43519 ОЕ.
На виконання вимог суду, Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» було представлено витребувані судом документи.
Наразі, зі змісту полісу №АС8582027 вбачається, що розмір франшизи у разі настання дорожньо-транспортної пригоди становить 1000 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №9415354 про дорожньо-транспортну пригоду та поліс №АС8582027 є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Toyota Корола, державний номер 43519 ОЕ саме відповідачем.
Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» є обґрунтованим.
Наразі, посилання відповідача на приписи ст.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в якості обґрунтування безпідставного врахування податку на додану вартість до суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», господарський суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Тобто, положення законодавства, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень прямо передбачають відшкодування винною особою податку на додану вартість за наявністю таких обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) реєстрація виконавця робіт з ремонту автомобіля як платника податку на додану вартість (Лист від 19.07.2011р. Верхового Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).
Як вказувалось вище, заявником представлено до матеріалів справи акт б/н від 04.09.2014р. виконаних робіт, яким підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім» було здійснено ремонт вартістю 10923,70 грн. колісного транспортного засобу Volkswagen Гольф, державний номер АІ 1436 ЕВ.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» також було представлено до матеріалів справи свідоцтво № 21507460 від 03.09.1999р., у відповідності до змісту якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім» (іпн 306525615097) є платником податку на додану вартість.
Отже, у даному випадку заявником доведено факт здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу саме платником податку на додану вартість.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача стосовно відсутності правових підстав для стягнення з останнього страхового відшкодування з урахуванням податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 6493,27 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення 6493,27 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, Солом'янський район, вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в сумі 6493,27 грн. та та судовий збір в розмірі 1827 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 25.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 30.03.2015р.
Суддя М.О. Любченко