18 березня 2015 р. Справа № 804/18324/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Серьогіної О.В.
при секретарі судового засідання Бурцевої Я.Е.
за участю:
представників позивача Мельничук В.Ю., Кононович О.М.
представника відповідача Васюченка М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:
-скасувати податкове повідомлення - рішення Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000182340 від 05.05.2011 р. про зменшення суми податкового кредиту ТОВ «СИНТИЗ» на суму 453591 грн.;
-зобов'язати Синельниківську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області перерахувати суму в розмірі 453591грн. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ».
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та прийняте з порушенням норм податкового законодавства. Позивач посилається на те, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та за недостовірність відомостей про них, а також на те, що несплата податку продавцем при фактичному здійсненню господарської операцій не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. у справі № 2а/0470/5669/11 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНТИЗ» до Синельниківської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. допущено заміну відповідача по справі - Синельниківську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області її правонаступником - Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" - задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. - скасувано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" задоволено частково. Скасувано податкове повідомлення-рішення Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000182340 від 05.05.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Синтиз" на суму 453591,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2014р. касаційна скарга Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволена частково, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013р. у данній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. прийнято до провадження адміністративну справу №804/18324/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
У судове засідання з'явились представники позивача та представник відповідача.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях.
У письмових запереченнях зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України. Законність зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування відповідач обгрунтовує відсутністю документально підтвердженого факту надмірного надходження суми податку на додану вартість до бюджету (як результат проведення зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу).
Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 06.04.2011р. року по 13.04.2011р. ревізорами Синельниківської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Синтиз" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010р. та січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період липень, серпень, вересень, жовтень та грудень 2010р.
За результатами перевірки складено акт № 28/23/34195668 від 14.04.2011р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що виразилося у частковій несплаті податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року на загальну суму 124853,16 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 р. №244, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005р. № 770/11050, пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.2005р. №213, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. № 702/10982, що призвело до завищення податкового кредиту за період липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010р. на загальну суму 328737,84 грн.; п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту у січні 2011р. на суму податку на додану вартість у розмірі 8166,67 грн.
На підставі Акта перевірки № 28/23/34195668 від 14.04.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011р. № 0000182340, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 453591,00 грн.
Контролюючий орган обґрунтовуючи свої висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства посилається на те, що деякі контрагенти позивача мають багатоступневий ланцюг постачання де податковий кредит сформований в основному за рахунок вигодоформуючих та вигодотранспортуючих суб'єктів господарювання, які підпадають під основні ризики формування «сумнівного» податкового кредиту, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, порушено провадження у справі про банкрутство. Доводи податкового органу стосовно законності зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування також ґрунтуються на відсутності документально підтвердженого факту надмірного надходження суми податку на додану вартість до бюджету (як результат проведення зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Разом з тим, ст.61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушників податкового законодавства - контрагентів позивача ТОВ «КДС», ПП «Беллона», ТОВ «Омега» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.
Факт відсутності контрагентів позивача за юридичною адресою не є підставою вважати, що воно не веде господарської діяльності, а угоди укладені з контрагентами є безтоварними.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не могли мати ніякого юридичного змісту.
З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ВАТ ЕК «Дніпрообленерго», ТОВ «КДС», ВАТ «Синельниківська теплоізоляція», ПП «Беллона», ТОВ «Омега» на підставі укладених з ними договорів:
- 17.07.2008р. між ВАТ ЕК «Дніпрообленерго» та ТОВ «СИНТИЗ» було укладено договір №27, відповідно до якого на адресу позивача було здійснено поставку електричної енергії;
- 23.12.2009р. між ТОВ «КДС» та ТОВ «СИНТИЗ» було укладено договір поставки №23/12-09, відповідно до якого на адресу позивача було здійснено поставки глинозему;
- 11.01.2010р. між ВАТ «Синельниківська теплоізоляція» та ТОВ «СИНТИЗ» укладено договори №11-01/10ДП та №11-01/10АНП, відповідно до яких на адресу позивача були здійснені поставки піску кварцового, піддонів (власного виробництва) та надані додаткові послуги з оренди приміщення;
- 12.01.2010р. між ПП «Беллона» та ТОВ «СИНТИЗ» укладено договір №07/10, відповідно до якого на адресу позивача було здійснено поставки рідини ПМС-400;
- 17.03.2010р. між ТОВ «Омега» та ТОВ «СИНТИЗ» укладено договір поставки №215, відповідно до якого на адресу позивача було здійснено поставки дисперсії ПВА-51П.
Отримання позивачем товарів (послуг) за вищенаведеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, додатками до договорів, специфікаціями, податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, рахунками-актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
На підтвердження оприбуткування отриманого товару на складі позивача до суду були надані приймальні акти.
Оплата за товари (послуги) по вищезазначеним договорами здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.
На підтвердження наявності руху активів від постачальника до покупця у перевіряємий період до суду було надано оборотно-сальдові відомості по рахунку: 631.
Окремо на підтвердження використання позивачем поставленого товару - дисперсії ПВА-51П в виробничій діяльності ТОВ «СИНТИЗ» до суду були надані вимоги на відпуск товару «Дисперсія ПВА» та копії звітів зам. начальника по виробництву та по технології ТОВ «СИНТИЗ» про витрати сировини та матеріалів «Дисперсія ПВА» за 2010р.
На час виникнення спірних правовідносин обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Положеннями підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011р.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про документальне підтвердження формування податкового кредиту з податку на додану вартість у TOB "СИНТИЗ" за період серпень - грудень 2010р. та січень 2011р. по операціям з придбання продукції (товарно-матеріальних цінностей) в сумі 1859644 грн., помісячно : серпень 2010р. - 389530 грн., вересень 2010р. - 366010 грн., жовтень 2010р. - 247233 грн., листопад 2010р. - 304247 грн., грудень 2010р. - 297493 грн., січень 2011р. - 255131 грн.
За наведених обставин документально підтверджується сума заявленого TOB "СИНТИЗ" бюджетного відшкодування за період серпень - грудень 2010р. та січень 2011р. в сумі 453591 грн., помісячно: серпень 2010р. - 136 778 грн.; вересень 2010р. - 48110 грн.; жовтень 2010р. - 128179 грн.; листопад 2010р. - 49025 грн.; січень 2011р. - 91499 грн.
Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивачем було документально підтверджено право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а отже у відповідача були відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування у спірному періоді.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0000182340 від 05.05.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ "Синтиз" на суму 453591,00 грн. є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача перерахувати суму в розмірі 453591,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача апеляційний суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування податку з Державного бюджету України, визначається положеннями ст. 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Таким чином, вимоги про зобов'язання податкового органу здійснити нарахування суми бюджетного відшкодування ТОВ "Синтиз" на суму 453591,00 грн. є безпідставними, оскільки таке нарахування належить до повноважень органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182340 від 05.05.2011 р. винесене Синельниківською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровскої області про зменшення суми податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" на суму 453591 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтиз" (код ЄДРПОУ 34195668) судовий збір в сумі 1, 70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року.
Суддя О.В. Серьогіна