18 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І.,Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року,
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в розмірі 31 790,93 грн, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, укладеного між сторонами 23 серпня 2006 року.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 688,75 грн заборгованості за кредитом, 23 112,15 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 500 грн штрафу (фіксована частина), 1 490,04 грн штрафу (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем неналежним чином виконувались умови кредитного договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по сплаті основної заборгованості, процентів за користування кредитом та неустойки у вигляді штрафів за порушення строків оплати. Водночас, апеляційним судом зауважено, що суд першої інстанції при вирішені спору невірно застосував положення ст.ст. 253, 256, 257, 260, 261 ЦК України, оскільки має місце переривання строку позовної давності врегульоване ч. 1 ст. 264 ЦК України.
Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 23 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено договір у вигляді заяви, відповідно до умов якого останньому було видано зарплатну картку НОМЕР_1 з терміном дії 2 роки та одночасно було видано кредитну картку НОМЕР_2 із встановленим кредитним лімітом в розмірі 250 грн зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36% річних з розрахунку 360 днів на рік. Термін дії кредитного ліміту збігається зі строком дії кредитної картки, тобто серпень 2008 року. Згідно змісту вказаної заяви ОСОБА_7 ознайомився і погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с. 8).
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконував, внаслідок чого станом на 30 травня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 31 790,93 грн, яка становить за тілом кредиту - 6 688,75 грн, 23 112,14 грн заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, 500 грн штраф (фіксована частина), 1 490,04 грн штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Крім того, відповідно до пункту 6.4 умов і правил надання банківських послуг у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов'язок клієнта пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.
Пунктом 8.6 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених даним договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.
Як вбачається з умов та правил надання банківських послуг, зокрема, п. 9.3, картрахунки відкриті на невизначений строк за виключенням умов, передбачених в п.п. 9.6, 9.7 даних умов.
Пунктом 9.12 передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до начала місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Держателя карти про закриття картрахунку, а також за умови наявних грошових коштів на картрахунку для сплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії), та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (п. 3.1.3 розділу ІІ «Правила користування платіжною карткою»).
Пунктами 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
Відповідно до п. 3.1 Умов та правил надання банківських послуг, банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений у заяві і пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, апеляційний суд в порушення ст.ст. 309, 315 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним у справі доказам в їх сукупності, не перевірив за рахунок чого виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, зокрема, не з'ясував яким чином здійснював відповідач погашення заборгованості за кредитним договором (шляхом внесення готівки, перерахування з іншого карткового рахунку тощо), не звернув уваги на те, що строк дії карки передбачений договором до 08/08 (а.с. 8 зворот), а відповідно до розрахунку наданого позивачем останній платіж, був здійснений відповідачем у лютому 2014 року (а.с. 7). Не перевірив чи відкриті на ім'я відповідача інші платіжні картки.
Апеляційний суд належним чином не звернув уваги на надані в ході апеляційного розгляду докази, зокрема, на інформацію про карту/рахунок (а.с. 86), зі змісту якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_6 09 серпня 2012 року відкрита картка НОМЕР_3, зауваживши лише, що відповідачем здійснювались операції щодо погашення заборгованості після закінчення дії строку картки, а саме 18 лютого 2014 року у розмірі 1 тис. грн, не перевіривши при цьому яким чином від відповідача надійшли вказані кошти, оскільки відповідної банківської виписки з картрахунку матеріали справи не містять, натомість відповідач визнає, що останній раз кошти ним вносились в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 29 липня 2009 року.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук