18 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,
Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, за касаційною скаргою Баранова Віталія Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року,
У лютому 2014 року ПАТ «Полтавагаз» звернулось до суду з указаним позовом. Зазначало, що 26 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг газопостачання № НОМЕР_1 та видано розрахункову книжку. Оскільки відповідач належним чином не здійснює оплату за послуги газопостачання, просило задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги газопостачання в сумі 11 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Баранов В.І., який діє від імені публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1, та є споживачем природного газу за даною адресою. Між сторонами укладено договір про надання послуг газопостачання, на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та видано розрахункову книжку для проведення оплати за надані послуги.
Задовольняючи частково позов та стягуючи заборгованість з ОСОБА_3 суди виходили із того, що позивачем безпідставно здійснювалось нарахування оплати за надані послуги на трьох осіб з травня 1999 року по листопад 2012 року включно, в результаті чого утворилась заборгованість, оскільки встановлено, що відповідач неодноразово звертався до ПАТ «Полтавагаз» з заявами про зміну кількості осіб, які проживали у АДРЕСА_2, проте позивач безпідставно не реагував на ці заяви.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів неможливо.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246» від 5 липня 2006 року № 938 нарахування за спожитий газ проводиться відповідно до кількості осіб зареєстрованих у квартирі, у разі, якщо кількість спожитого газу не обліковується лічильником.
Задовольняючи позов частково суди вказаної норми не врахували, не звернули уваги, що нарахування за надані послуги з газопостачання проводиться відповідно до кількості осіб зареєстрованих у квартирі, про це зазначено і в укладеному між сторонами договорі про надання послуг газопостачання (п.1 договору).
Крім того, згідно п. 28 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» від 9 грудня 1999 року № 2246 споживач має право на проведення перерахунку за надані послуги з газопостачання за відсутності лічильника газу в разі тимчасової відсутності споживача або членів його сім'ї за основним місцем проживання за період не більш як шість місяців за умови подання в місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду газопостачальному підприємству письмової заяви з відповідними підтвердними документами.
При вирішенні спору суди на наведене уваги не звернули, не з'ясували, яка кількість осіб була зареєстрована у квартирі, чи подавалися відповідні заяви про перерахунок у зв'язку із зміною кількості осіб, які проживали в ній, і чи здійснювались позивачем перерахунки за останні шість місяців з моменту подання таких заяв.
У судових рішеннях відсутні висновки щодо існування обставин, які мають значення для вирішення спору в частині стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, а саме по собі посилання в них на подання відповідачем заяв про проведення перерахунку у грудні 2003 року, березні 2005 року, грудні 2012 року не могло бути підставою для його проведення за весь період, за який позивач просив стягнути заборгованість.
Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Баранова Віталія Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 жовтня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук