25 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І. ,Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року,-
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит в розмірі 23 015,87 доларів США до 23 вересня 2015 року зі сплатою процентів за його користування в розмірі 12,5 % річних.
Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просив стягнути з нього заборгованість за кредитним договором, яка станом на момент пред'явлення позову становила 993 414,14грн.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 993 414,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, тому на підставі статей 526, 1046, 1049, 1050 ЦК України боржник зобов'язаний повернути суму позики з урахуванням процентів за користування кредитними коштами, комісії та пеню. При цьому, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що підстав для зменшення розміру пені не вбачається, а її розмір установлений сторонами в договорі, тому стягненню підлягає пеня в розмірі 1% від суми несвоєчасно повернутої позики за кожен день прострочення, що складає 709 700,37 грн.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками судів, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 вересня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 23 015,87 доларів США з терміном остаточного повернення не пізніше 23 вересня 2015 року зі сплатою 12,5 % річних.
Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 24 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір застави, згідно якого останній надав у заставу банку автомобіль - Хюндай, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором станом на 24 лютого 2014 року становить 993 414,14 грн, та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 201 746,84 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 78 357,66 грн, заборгованості по комісії - 3 609,27 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором - 709 700,37 грн.
Згідно умов кредитного договору погашення позичальником заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів у період з 24 вересня 2008 року по 23 вересня 2009 року в термін до десятого числа кожного місяця у розмірі 384,00 доларів США, а в період з 24 вересня 2009 року по 23 вересня 2015 року розмір щомісячного платежу повинен становити 256,00 доларів США.
Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення пені суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд зазначив, що підстав для зменшення розміру пені не вбачається, а її розмір установлений сторонами в договорі, тому стягненню підлягає пеня в розмірі 709 700,37 грн, не звернувши уваги на положення частини третьої статті 551 ЦК України, якою передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Дана правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для виконання.
У порушення зазначених вимог закону, суд першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку, що підстав для зменшення розміру пені немає, а також не з'ясували, чи розмір неустойки значно перевищує розмір боргового зобов'язання та не застосували до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
За таких обставин, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук