18 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року,
У березні 2014 року позивач - публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі ПАТ «Акцент-Банк», банк) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору у розмірі 20524,78 грн та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 24 червня 2008 року між сторонами був укладений договір про отримання кредиту в сумі 3000 грн у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 24% річних за користування кредитом. На виконання умов договору позивачем надано відповідачу грошові кошти, а останній зобов'язався в строки здійснювати погашення заборгованості по кредиту. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на 25 лютого 2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 20524,78 грн, яку банк просив стягнути з останнього в судовому порядку.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж по кредиту внесено на платіжну карту боржником 21 серпня 2008 року, тобто з цього часу позивачу стало відомо про порушення умов договору і з цього часу має відраховуватися строк позовної давності.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд погодився з його висновками та виходив з того, що строк дії картки і строк дії договору припинилися у червні 2010 року, строк позовної давності сплив у червні 2013 року, а банк звернувся до суду з позовом лише у березні 2014 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України, строку позовної давності, про застосування якої у суді першої інстанції заявив відповідач.
Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
За умовами п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу II Умов строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
Зі змісту п. 5.4 Правил вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «Моnth».
Відповідно до п. 9.4 Умов вбачається, що у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом на протязі шести місяців, картка закривається.
Встановивши, що останній платіж по картці здійснено відповідачем 21 серпня 2008 року, а позивач звернувся до суду з позовом у березні 2014 року суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск банком строку позовної давності та за умов заяви про застосування наслідків спливу такого строку обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог з цих підстав.
Апеляційний суд дав належну оцінку вказаним висновкам та обґрунтовано залишив ухвалене місцевим судом рішення без змін.
Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, а суд апеляційної інстанції при перегляді справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Акцент-Банк» відхилити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
судді В.С. Висоцька
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова
І.М. Фаловська