Справа №471/1606/14-ц 17.03.2015 17.03.2015 17.03.2015
Провадження №22-ц/784/745/15
Головуючий у першій інстанції Марценюк С.А.
Категорія 39 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
17 березня 2015 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,
за участю позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2015 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним,
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним.
Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Соколівка Братського району Миколаївської області померла ОСОБА_7.
Після її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 9.99 га та 10.08 га в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Заповітом від 26 квітня 2005 року, посвідченим секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області ОСОБА_7 вищевказані земельні ділянки заповідала їй.
Між тим, при зверненні до приватного нотаріуса Братського нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В. їй стало відомо про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_7 відкрита за заявою ОСОБА_6, якій за заповітом від 12 липня 2007 року, посвідченого секретарем цієї ж сільської ради спадкодавець заповідала вищевказані земельні ділянки також.
Посилаючись на те, що заповіт, посвідчений 12 липня 2007 року секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області Сінченко К.І., за яким належне на день смерті майно ОСОБА_7 заповідала ОСОБА_6 не відповідає вимогам діючого на час посвідчення заповіту законодавству, а саме те, що секретар сільської ради не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій, які повинні покладатися на неї рішенням виконавчого комітету відповідної ради, позивач просила визнати вищевказаний заповіт недійсним.
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 09 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно дослідив докази, що призвели до невідповідності висновків суду обставинам справи, не вірно застосував норми матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при посвідчені даного заповіту було дотримано загальні вимоги, передбачені ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення спадкодавця було вільним, натомість позивачем не надано до суду доказів для визнання недійсним заповіту, а пред'явлені вимоги є необґрунтованими.
Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належала: земельна ділянка площею 9.99 га в межах території Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області ( Державний акт про право власності на земельну ділянку від 19 квітня 2005 року серія НОМЕР_1) та земельна ділянка площею 10.08 га в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області ( Державний акт про право власності на земельну ділянку від 06 лютого 2006 року серія НОМЕР_2) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
26 квітня 2005 року секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області Сінченко К.І. посвідчено заповіт ОСОБА_7, за яким все належне на день її смерті та на яке вона за законом матиме право майно, в тому числі земельну ділянку надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9.99 га, що розташована на території Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області та земельну ділянку площею 10.08 га, що розташовані на території Ульянівської сільської ради Братського району Миколаївської області вона заповідала ОСОБА_3 ( а.с. 5).
Заповітом від 26 липня 2007 року посвідченого цим же секретарем цієї ж сільської ради вищевказані земельні ділянки вона заповідала ОСОБА_6 ( а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла.
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно - земельні ділянки надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9.99 га та 10.08 га, що розташовані а межах території Кривопустоської та Улянівської сільських рад Братського району Миколаївської області відповідно.
29 липня 2014 року приватним нотаріусом Братського районного нотаріального округу Миколаївської області Малярчук Н.В. було відкрито спадкову справу після смерті спадкодавця за заявою ОСОБА_6 Крім неї відповідно до матеріалів спадкової справи спадщина була прийнята ОСОБА_3 та ОСОБА_10
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила визнати недійсним заповіт на підставі ст.1257 ЦК України, оскільки його складено особою, яка не мала на це права, тобто посвідчено секретарем сільської ради, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій визначених у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Стаття 1251 ЦК України ( в редакцій на час посвідчення оспорюваного заповіту), встановлює, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пп. 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану.
Згідно ч. 1 ст. 51 Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 52 Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Відповідно до ч.6 ст. 59 Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів ( п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з п.п.1,2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, (чинної на час посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських народних депутатів у відповідності за ст. 37 Закону України "Про нотаріат" мають право посвідчувати заповіти. Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.
Оскаржуваний заповіт посвідчено Сінченко К.І., яка з 2002 року по теперішній час перебуває на посаді секретаря Кривопустоської сільської ради ( рішення №1 від 09 квітня 2002 року. №2 від 14 квітня 2006 року).
Відповідно довідки Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області від 10 березня 2015 року наданої до суду апеляційної інстанції секретар сільської ради Сінченко К.І. здійснювала нотаріальні дії з 2004 про 05 серпня 2010 року на підставі посадової інструкції секретаря сільської ради, рішення у відповідності до вимог діючого законодавства про покладання на неї обов'язку по вчиненню нотаріальних дій не приймалося. Лише з 05 серпня 2010 року здійснює такі повноваження на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради.
Між тим, покладання обов'язку щодо вчинення нотаріальних дій секретарем Сінченко К.І. на підставі посадової інструкції не є достатнім для виконання таких повноважень у відповідності до вимог діючого законодавства. .
А отже, остання не мала повноважень щодо вчинення такої нотаріальної дії - посвідчення заповіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Як вбачається із роз'яснень викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст. 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину ( ч.2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Отже, аналізуючи матеріали справи та нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що заповіт від 26 липня 2007 року, який було посвідчено секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області Сінченко К.І. з порушенням нормативно-правових актів є нікчемним та не породжує для сторін юридично-правових наслідків.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не встановлені, то в силу ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, встановивши нікчемність заповіту ОСОБА_7, посвідченого 26 липня 2007 року секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області Сінченко К.І.
В силу ст.88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.
Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кривопустоська сільська рада Братського району Миколаївської області, про визнання заповіту недійсним - задовольнити частково.
Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_7, посвідченого 26 липня 2007 року секретарем Кривопустоської сільської ради Братського району Миколаївської області Сінченко К.І.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 243 грн.60 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: