13.03.2015
Справа № 1-кп/489/185/15 р.
міста МИКОЛАЄВА
13 березня 2015 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого по справі судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
законних представників неповнолітніх - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представників ССН, СНД, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за № 1-кп/489/185/2015 р. по обвинуваченню:
ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, учня ліцею, раніше не судимого, в кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 186 ч.2 КК України;
ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, з базовою загальною середньою освітою, учня ліцею, раніше не судимого, в кримінальному правопорушенні передбаченому ст. 186 ч.2 КК України,
18 вересня 2014 року, близько 02 год. 00 хв. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , знаходячись по АДРЕСА_3 , з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, що виразилось в нанесенні ОСОБА_11 удару у потилицю від чого останній впав на землю, шляхом ривка відкрито заволодів майном останнього, а саме чоловічою сумкою вартістю 30 грн., грошовими коштами в сумі 367 грн., блокнотом вартістю 20 грн., візитними картками (якими саме під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим) та ручкою, які для потерпілого матеріальної цінності не представляють, завдавши ОСОБА_11 збитки на загальну суму 417 гривень.
З викраденим майном ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в пред'явленому обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що вони разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вночі гуляли в районі пл. Перемоги в м. Миколаєві, у вересні 2014 року. Вони бачили як назустріч їм йшов чоловік, що хитався. Вони не забирали в нього речі та не застосовували фізичну силу. Коли він знаходився в гуртожитку, то приїхали працівники міліції та побили його. Під тиском, він змінював свої покази.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково та суду пояснив, що вночі, у вересні місяці 2014 року, він разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 через вікно покинули гуртожиток та йшли по вулиці, коли побачили там чоловіка, який явно був в стані сп'яніння. ОСОБА_14 підбіг до нього ззаду та вдарив по потилиці і вирвав у нього сумку. Після цього вони втекли. Через невеликий проміжок часу його та ОСОБА_13 затримали, а ОСОБА_16 втік. Його працівники міліції забрали з гуртожитку. Вони разом з батьками зустрічались з потерпілим, перед яким вибачились та повернули йому шкоду. На даний час шкода потерпілому повністю відшкодована.
Таку поведінку обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , суд оцінює критично, як природну захисну реакцію на пред'явлене обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Суд вважає, що вина ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч. 2 КК України, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 , в повній мірі підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків:
· ОСОБА_17 , який суду показав, що він працює в правоохоронних органах, по виклику, у вересні 2014 року, вони виїхали на пл. Перемоги, там чоловік пояснив, що троє хлопців зірвали у нього сумку. Проїжджаючи по району вони помітили трьох хлопців, які викидали речі, один з хлопців почав втікати. Двох вони затримали, а один втік. Пізніше його виявили в гуртожитку - це був ОСОБА_18 . Ніяку фізичну силу ні до кого не застосовували;
· ОСОБА_19 , який суду показав, що він працює на охороні громадського порядку, в зв'язку з надходженням сигналу про порушення громадського порядку, їх наряд виїхав в район п. Перемоги, там було встановлено, що у чоловіка викрали троє хлопців його сумку. Коли вони проїжджали в автомобілі, то побачили хлопців, які викидали речі. Двох вони затримали одразу ж, а третього трохи пізніше - він знаходився в гуртожитку. Ніяка фізична сила до них не застосовувалась;
· ОСОБА_20 , який суду показав, що він разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у вересні 2014 року, вночі йшли від пл. Перемоги, коли побачили як їм назустріч йшов чоловік. Хтось із хлопців, хто саме - ОСОБА_16 чи ОСОБА_5 , сказали що в нього щось можна відібрати. В цей час він відійшов від них. Коли повернувся, то побачив у хлопців сумку, з якої вони викидали речі. В той же вечір він був затриманий працівниками міліції. Він показав місце, в якому знаходились хлопці та викидали речі.
Та письмовими доказами, а саме:
· Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_11 звернувся до райвідділу міліції з заявою в якій просить прийняти міри до хлопців, які 18 вересня 2014 року близько 02 год. 00 хв. напали на нього та відібрали належні йому речі;
· Протоколом огляду місця події від 18 вересня 2014 року, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто ділянку місцевості, що розташована по АДРЕСА_3 , де в траві виявлено чоловічу тканеву барсетку на ремінцю;
· Розпискою потерпілого від 18 вересня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_11 отримав від працівників міліції викрадену у нього барсетку.
А тому суд вважає, що дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковано вірно по ст. 186 ч. 2 КК України, так як вони вчинили відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тому по даній статті вони і повинні нести кримінальну відповідальність.
Твердження ОСОБА_6 з приводу того, що він не вчиняв інкримінованого йому кримінального правопорушення, та доводи сторін захисту про виправдання обвинувачених, не може бути взяте судом до уваги з тих підстав, що в суді не надано ними ніяких доказів які б спростовували їх дії які викладені у вироку вище, а саме дослідженими письмовими матеріалами справи та показами допитаних в судовому засіданні свідків.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує, що ним скоєно злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, він характеризуються виключно позитивно, раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 , є вчинення кримінального правопорушення в неповнолітньому віці, повне відшкодування потерпілому завданої шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлені .
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що ним скоєно злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, він характеризуються виключно позитивно, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 є його фактично щире розкаяння у вчиненому, неповнолітній вік, повне відшкодування потерпілому завданої шкоди.
А тому, суд вважає, що за вищевикладених обставин перевиховання та виправлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливе без ізоляції їх від суспільства, але за умов належного контролю за їх поведінкою та з застосуванням до них ст. 69 та ст.ст.75,104,76 КК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею з застосуванням ст. 69 КК України у виді 1/одного / року позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на один рік.
На підставі п. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покласти обов'язок повідомляти КВІ про зміну місця навчання та проживання.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за даною статтею з застосуванням ст.. 69 КК України у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на один рік.
На підставі п. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покласти обов'язок повідомляти КВІ про зміну місця навчання та проживання.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий по справі суддя: ОСОБА_21