17.03.2015
Справа № 482/308/14-ц
Іменем України
17 березня 2015 року
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.
при секретарі судових засідань Шведовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_2 до Воронцівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, -
Позивач 26.02.2015 року звернувся в суд з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.
В своєму позові він зазначив, що він 16.06.1996 року, згідно укладеного договору купівлі-продажу, став власником житлового будинку з незакінченим, готовністю 70 %, будівництвом, по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, яка призначена для обслуговування зазначеного будинку та господарських будівель до нього. Цей договір був посвідчений нотаріально і зареєстрований в БТІ.
Зазначив, що власником спірної земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 20 березня 1994 року на підставі рішення Воронцівської сільської Ради народних депутатів від 13 липня 1993 року за № 44, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14, являвся ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Позивач, посилаючись на те, що в зв'язку із відбувшимися змінами в чинному законодавстві, реєстраційна служба не визнає його за власника цієї земельної ділянки і відмовляє в проведенні державної реєстрації, та, посилаючись на те, що відповідач може претендувати на право отримати у свою власність цю земельну ділянку в статусі відумерлої, позивач, на підставі ст.392 ЦК України, ст. 30 Земельного Кодексу України ( в ред. 1990 року), просить суд винести рішення, яким визнати за ним право власності на цю земельну ділянку.
В судове засідання сторони не з'явилися.
До суду надійшла письмова заява від позивача, в якій він підтримує свої позовні вимоги та просить суд слухати справу у його відсутності.
Також, до суду надійшла письмова заява від представника відповідача з визнанням позовних вимог позивача і з проханням слухати справу у його відсутності.
Заява представника відповідача про визнання позову є добровільною, не суперечить закону, правам та інтересам сторін та третіх осіб, а тому приймається судом.
Справа, у відповідності до заяв позивача і представника відповідача, розглянута у відсутність сторін на підставі їх заяв та наявності в матеріалах справи достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, в порядку письмового провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, 16.06.1996 року між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі доручення, і позивачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з незакінченим, готовністю 70 %, будівництвом, по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, яка призначена для обслуговування зазначеного будинку та господарських будівель до нього.
Цей договір був посвідчений нотаріально і зареєстрований в БТІ, внаслідок чого позивач став власницком цього недобудованого будинку.
Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,25 га, яка зареєстрована на правах власності за ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 20 березня 1994 року на підставі рішення Воронцівської сільської Ради народних депутатів від 13 липня 1993 року за № 44, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14.
Відповідно до норм ст..ст.30,67 ЗК України ( в редакції 1990 року), який діяв на момент укладення правовідносин між сторонами, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходило у розмірах, передбачених ст. 67 ЗК України, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Ці фактичні обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими документами і матеріалами справи.
Також суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 344 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Позивач, 16.06.1996 року, уклавши угоду про купівлю-продаж недобудованого житлового будинку, у відповідності до ст. 655 ЦК України, прийняв у продавця вищевказане нерухоме майно, сплативши при цьому всю суму коштів, передбачених договором.
Цей договір купівлі-продажу будинку зареєстрований і посвідчений належним чином, а отже, є вчиненим, а з цього випливає, що позивач, відповідно до ст.ст.334,640, 655, 657 ЦК України, став власником цього нерухомого майна.
Ставши власником недобудованого будинку, до позивача, у відповідності з вимогами ст. 30 ЗК України ( в редакції 1990 року), перейшло і право власності на земельну ділянку для обслуговування цього будинку в розмірі 0,25 га.
Відповідно до вимог ст.ст.16, 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Поскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 року колишній власник будинку ОСОБА_3 помер, то, у відповідності до ст. 1277 ЦК України, належним відповідачем в даному спорі є Воронцівська сільська рада, так як, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 Цивільного Кодексу.
Представник відповідача - Воронцівської сільської ради, позов визнав, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, про що надав суду письмову заяву.
Тому, з урахуванням викладеного, у відповідності до ст. 392 ЦК України, ст. 30 Земельного Кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач, позбавлений можливості, як власник, скористатися своїм правом розпорядитися цим нерухомим майном, в зв'язку з тим, що це його право не визнається в повній мірі іншими особами, а тому це право підлягає захисту шляхом визнання за ОСОБА_2 судовим рішенням цього права власності на вищевказану земельну ділянку.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача - Воронцівської сільської ради підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 243,60 гривень, понесені позивачем при сплаті судового збору.
Тому, за вищевикладених обставин, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,11, 60, 179, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Воронцівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 20 березня 1994 року на підставі рішення Воронцівської сільської Ради народних депутатів від 13 липня 1993 року за № 44, та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №14.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 10 днів дня проголошення рішення.
Головуючий: