Справа № 460/4100/14-к
1-кп/460/97/15
20.01.2015 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження № 42014140410000122 від 07 жовтня 2014 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, старшого матроса військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ,
про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, -
обвинувачений ОСОБА_4 , 14 серпня 2014 року, будучи призваним ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до списків особового складу на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта, та цього ж дня відправлений у військову частину для подальшого проходження військової служби. Таким чином, останній з 14 серпня 2014 року набув статусу військовослужбовця, тобто особи, яка проходить військову службу. Відповідно до наказів командира військової частини від 14 серпня 2014 року № 662 «Про організацію підготовки військовонавчених ресурсів для поповнення втрат» та від 23 серпня 2014 року № 709 «Про склад навчальних груп підготовки військовонавчених ресурсів» місцем служби для старшого матроса ОСОБА_4 визначено військове містечко « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У відповдіності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27 серпня 2014 року № 749 введено в дію нове умовне найменування воєнного часу «військова частина - польова пошта В НОМЕР_3 ». 25 вересня 2014 року старший матрос ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби військове містечко « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та без поважних причин незаконно перебував поза межами місця служби та території розташування військової частини, перебуваючи до 02 грудня 2014 року по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд. 02 грудня 2014 року, близько 14.00 години, старший матрос ОСОБА_4 добровільно прибув на територію військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , про що доповів своєму командуванню та продовжив проходити військову службу.
Таким чином старший матрос ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України визнав повністю і пояснив, що дійсно він, був призваним ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації на військову службу та цього ж дня відправлений у військову частину для подальшого проходження військової служби. Йому було відомо про переведення військової частини у вищу ступінь бойової готовності, та розпочато особливий період несення військової служби. Однак 25 вересня 2014 близько 11.00 годині він без дозволу командира частини, самовільно залишив військове містечко « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та вирушив до свого дому у АДРЕСА_1 , де перебував до 02 грудня 2014 року, та допомагав матері по господарству та інколи ходив на додаткові підсобні роботи для отримання заробітку, при цьому, не маючи наміру назавжди ухилятися від проходження військової служби. 02 грудня 2014 року близько 14.00 годині він добровільно прибув на територію військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , про що доповів своєму командуванню та продовжив проходити військову службу. На даний час він шкодує про вчинене, просить суворо його не карати, обіцяє, що більше такого не повторить. Просить обрати покарання не повязане з позбавленням волі, так як хоче добровільно їхати та приймати уачсть в АТО.
Враховуючи визнання вини обвинуваченим та показання обвинуваченого щодо обставин скоєного ним кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, з'ясувавши в обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності його позиції, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження усіх доказів по справі.
Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.3 ст. 407 КК України правильна, оскільки він, будучи військовослужбовцем, не маючи наміру назавжди ухилитись від військової служби, вчинив самовільне залишення військової частини та місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних понад один місяць.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутність обставин, які обтяжують покарання; пом'якшуючі обставини: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне зявлення його в частину, бажання добровільно приймати участь в АТО; та вважає, що вони в своїй сукупності та з урахуванням особи обвинуваченого, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому можливо обрати його покарання із застосуванням ст. 69 КК України, більш мякого виду, ніж зазначено в санкції ч.3 ст.407 КК України, у виді службового обмеження.
Керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 08 (восьми) місяців службового обмеження.
Протягом відбуття покарання у виді службового обмеження, із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 проводити відрахування в дохід держави в розмірі 20 % щомісячно.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Яворівський районний суд Львівської області.
Вирок надрукований в нарадчій кімнаті в одному примірникую.
Суддя ОСОБА_1