31.03.2015 р. Справа № 914/239/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Фартушку Н.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів», Львівська область, Радехівський район, с. Кустин,
про: стягнення 23 800 грн. 18 коп. основного боргу, 7 140 грн. 05 коп. штрафу та стягнення судових витрат.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Павловський С.А. - представник (довіреність в матеріалах справи).
Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник відповідача не наполягає на фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» про стягнення 23 800 грн. 18 коп. основного боргу, 7 140 грн. 05 коп. штрафу та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.02.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 30.01.2015 року рекомендованою поштою №03038 0380977 4, відповідач - 29.01.2015 року рекомендованою поштою №80242 0000764 1 та 29.01.2015 року рекомендованою поштою №79018 1419650 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Козак І.Б. судове засідання 05.02.2015 року не відбулось. Ухвалою від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 11.03.2015 року.
Розгляд справи 11.03.2015 року відкладено на 31.03.2015 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.
Представник позивача в судове засідання 31.03.2015 року не з'явився, подав клопотання (вх. №13288/15), у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх. №13386/15), у якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 800 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором та 1 827 грн. 00 коп. судового збору, а також зменшити розмір нарахованих позивачем відповідачу штрафних санкцій.
Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача з приводу поданого позивачем клопотання (від 31.03.2015 року вх. №13288/15) про відкладення розгляду справи, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані докази, відхиляє його з підстав закінчення законодавчо встановленого строку розгляду справи, а також того, що позивачем до вказаного клопотання не додано жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження обставин, на які останній покликається у своєму клопотанні як на підставу неможливості забезпечення явки повноважного представника в судове засідання і відкладення розгляду справи.
Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач: Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 30518866, знаходиться за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, що підтверджується долученими до матеріалів справи Відомостями Головного управління статистики в м. Києві з ЄДРЮО та ФОП №28/2-1687 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 35307623, знаходиться за адресою: 80242, Львівська область, Радехівський район, с. Кустин, вул. Данилюка, буд. 1А (докази в матеріалах справи).
04.09.2013 року між Державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки насіння №5-25 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських рослин (надалі - насіння), а покупець зобов'язувався прийняти насіння та оплатити його вартість відповідно до умов, вказаних у договорі.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору постачальник зобов'язувався передати протягом десяти днів після виконання ним умов пункту 3.2.1. договору та після укладення договору застави і страхування предмету застави насіння пшениці озимої «Фаворитка» еліта у кількості 45 тон по ціні 3 200 грн. 00 коп. за тонну з урахуванням ПДВ.
Згідно пункту 2.2.1 покупець зобов'язувався направити представника для прийому насіння із належно оформленою довіреністю, а також оплатити вартість насіння відповідно до умов розділу 3 договору та прийняти насіння тільки для власного використання.
Пунктом 2.2.9. договору встановлено, що право власності на насіння переходить до покупця після отримання насіння від постачальника. Після отримання насіння покупець несе всі ризики його випадкової загибелі або знищення.
Розділом 3 договору встановлено його вартість та порядок розрахунків, розділом 4 - відповідальність сторін.
Так, відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість договору становить 144 000 грн. 18 коп., у тому числі 24 000 грн. 03 коп. ПДВ.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника поетапно, сума в розмірі 43 200 грн. 05 коп. - на умовах 100 відсоткової передоплати; суму в розмірі 100 800 грн. 13 коп. наступним чином: до 25.10.2013 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.11.2013 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.12.2013 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.01.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.02.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.03.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.04.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.05.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.06.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 25.07.2014 року - 1 000 грн. 00 коп.; до 01.09.2014 року - 90 800 грн. 13 коп.
Відповідно до пункту 3.3. договору у разі невиконання покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строковим платежем) постачальник має право достроково стягнути, а покупець зобов'язаний достроково сплатити весь залишок заборгованості протягом семи днів з моменту надходження на адресу покупця письмової вимоги про це, якщо інший строк не встановлено у письмовій вимозі.
Згідно пункту 4.1. договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому законодавством України.
Пунктом 4.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне проведення розрахунків, передбачених у розділі 3 договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 30 відсотків від всього залишку заборгованості.
Розділом 6 договору встановлено, що усі спори, які можуть виникнути під час виконання умов договору, сторони вирішують шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди шляхом переговорів, спір передається на вирішення до господарського суду і розглядається у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України і умовами цього договору.
Згідно пункту 7.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, Видатковою накладною від 18.09.2013 року №РН-5-22 на підставі Довіреності на отримання товарно-грошових цінностей від 18.09.2013 року №АР-180913/01 передав, а відповідач прийняв зерно пшениці озимої «Фаворитка» у кількості 45 тон, ціною 2 666 грн. 67 коп. за тону без урахування ПДВ на загальну суму 144 000 грн. 18 коп. з урахуванням ПДВ (належним чином завірена копія видаткової накладної та довіреності в матеріалах справи).
Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав, сплатив на користь позивача 120 200 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором товару в розмірі 23 800 грн. 18 коп.
З підстав наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23 800 грн. 18 коп. суми основної заборгованості за договором.
31.03.2015 року представником відповідача подано клопотання (вх. №13386/15), у якому повідомляє суд про часткову сплату відповідачем Платіжним дорученням від 29.01.2015 року №54 суми основної заборгованості за договором в розмірі 23 800 грн. 00 коп. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за договором на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.
Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Аналогічне правове положення викладене в пункті 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України» (із подальшими змінами і доповненнями).
Представнику відповідача роз'яснено правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтею 80 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд дійшов до висновку про те, що провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 23 800 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Таким чином, станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару складає 0 грн. 18 коп., доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 140 грн. 05 коп. штрафу, нарахованого у відповідності до пункту 4.2. договору (розрахунок суми штрафу в матеріалах справи).
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини другої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідач у поданому клопотанні (вх. №13386/15), серед іншого ,просить суд зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем відповідачу за порушення порідку і строку оплати поставленого за договором товару.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи та поданого клопотання суд дійшов до висновку про те, що клопотання про зменшення розміру штрафу (від 31.03.2015 року вх. №13386/15) слід відхилити, оскільки відповідачем до вказаного клопотання не додано жодних належних і допустимих доказів в розумінні статтей 33 та 34 ГПК України в підтвердження винятковості обставин і скрутного матеріального становища відповідача як підстави для зменшення розміру штрафу.
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково, а провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23 800 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором - припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду Платіжним дорученням від 21.01.2015 року №99 сплачено судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Як вбачається із долученої відповідачем до матеріалів справи належним чином завіреної копії Платіжного доручення від 29.01.2015 року №61, відповідачем в добровільному порядку відшкодовано позивачу сплачений останнім судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України та, із врахуванням здійсненої відповідачем сплати судового збору на користь позивача в добровільному порядку вважати питання розподілу судових витрат у справі вирішеним.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 80, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (80242, Львівська область, Радехівський район, с. Кустин, вул. Данилюка, буд. 1А; код ЄДРЮО та ФОП 35307623) на користь стягувача: Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; код ЄДРЮО та ФОП 30518866) 23 800 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором припинити.
3. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (80242, Львівська область, Радехівський район, с. Кустин, вул. Данилюка, буд. 1А; код ЄДРЮО та ФОП 35307623) на користь стягувача: Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; код ЄДРЮО та ФОП 30518866) 0 грн. 18 коп. суми основної заборгованості за договором та 7 140 грн. 05 коп. штрафу.
4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
31.03.2015 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 31.03.2015 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.