ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015Справа №910/1117/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Т.»
про стягнення 7 279,84 грн.
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
від позивача -Дубищева Ю.В. дов. №4791 від 12.12.2014р
від відповідача -не з'явилися
Обставини справи:
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Т.» про стягнення з останнього заборгованості за Договором №154-8 від 01.03.2013 про надання в користвання послуги сигналу синхронізації в телекомунікаціях у розмірі 7 279,84 грн., з яких 6 939,36 грн. - основного боргу, 78,05 грн. - пені, 17,82 грн. - 3% річних, 244,61 грн. - інфляційних втрат, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2013 між сторонами укладено Договір №154-8 від 01.03.2013 про надання в користвання послуги сигналу синхронізації в телекомунікаціях, на підставі якого позивач зобов'язувався забезпечити відповідача доступом до мережі передавання сигналу синхронізації на підставі заявки останнього, а відповідач своєчасно і в повному обсязі вносити плату за надану послугу. Проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 6 939,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі №910/1117/15-г та призначено розгляд справи на 18.02.2015.
13.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/1117/15-г від 26.01.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 розгляд справи №910/1117/15-г відкладався на 25.03.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судове засідання 25.03.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідача у судові засідання, призначені на 18.02.2015 та 25.03.2015 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/1117/15-г від 26.01.2015 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/1117/15-г.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.03.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Т.» (далі - Споживач, Відповідач) укладено Договір №154-8 про надання в користування послуги сигналу синхронізації в телекомунікаціях (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Виконавець надає Споживачу послугу сингалу синхронізації в телекомунікаціях, а Споживач отримує послугу та щомісячно оплачує вартість наданої послуги.
Пунтком 3.1.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується забезпечити Споживача доступом до мережі на підставі заявки Споживача. Підключення до мережі здійснюється після внесення авансової плати в сумі місячної вартості послуги сигналу синхронізації в телекомунікаціях, яка буде врахована при розрахунку за перший місяць роботи, та одноразової - за організацію доступу згідно з додатком Б.
При цьому, Споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити плату за надану послугу (п. 3.2.3. Договору).
Згідно з положеннями п. 5.2. Договору оплата наданої послуги проводиться шляхом перерахування коштів в грошових одиницях України на розрахунковий рахунок Виконавця.
Сторони погодили, що оплата проводиться щомісячно після отримання Споживачем рахунку, але не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним. Додатково до вартості наданих послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, згідно діючого законодавства. Не отримання рахунку не є підставою для несплати наданих послуг (п. 5.3. Договору).
Приписами п. 6.4. Договору встановлено, що при невиконанні пункту 5.3. (у разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. В разі затримки оплати понад один місяць, Виконавець має право через місяць після отримання Споживачем письмового попередження, відмовити в подальшому наданні послуги та припинити надання послуги зп Договором. Припинення надання послуги не звільняє споживача від оплати заборгованості.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем надано Відповідачу послуг на загальну суму 6 939,36 грн. що підтверджується виставленими да оплати рахунками:
- №83-СНА14-380 від 30.09.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 734,84 грн.;
- №83-СНА14-398 від 31.10.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 734,84;
- №83-СНА14-472 від 30.11.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 734,84 грн.;
- №83-СНА14-516 від 31.12.2014 з урахуванням ПДВ на суму 1 734,84 грн.
З метою досудового врешулювання спору, Позивач 29.11.2014 звернувся до Відповідача з претензією №551/06 від 25.11.2014 про погашення суми заборгованості. Проте, зі слів Позивача, Відповідач суму заборгованості не погасив, вимог вищевказаної претензії не виконав.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 4.1. Договору строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача заборгованості у розмірі 6 939,36 грн. Вказаний розмір заборгованості Відповідачем не спростований, доказів її погашення суду не надано.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 6 939,36 грн. за надані послуги є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати наданих послуг 78,05 грн. - пені, 17.82 грн. - 3% річних, 244,61 грн. - інфляційних втрат.
Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як зазначалось вище, пунктом 6.4. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконанні пункту 5.3. (у разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Таким чином, враховуючи положення п. 5.3. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за рахунками:
- №83-СНА14-380 від 30.09.2014 - з 21.10.2014;
- №83-СНА14-398 від 31.10.2014 - з 21.11.2014;
- №83-СНА14-472 від 30.11.2014 - з 23.12.2014.
Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за рахунком №83-СНА14-380 за період з 21.10.2014 по 01.01.2015 включно; за рахунком №83-СНА14-398 за період з 21.11.2014 по 01.01.2015 включно; за рахунком №83-СНА14-472 від 30.11.2014 за період з 23.12.2014 по 01.01.2015.
Разом з тим, за підрахунком суду загальний розмір пені за вищевказані періоди становить 163,08 грн., а не 78,05 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму пені у розмірі 78,05 грн.
Звідси, вимоги про стягнення пені у розмірі 78,05 грн. за порушення строків оплати наданих послуг підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 17,82 грн. - 3% річних, 244,61 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, а тому указані вимоги є законними, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 17.82 грн.
З приводу стягнення 244,61 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний період становлять 138,05 грн.
Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Т.» є законними та обгрунтованими в частині стягнення 78,05 грн. - пені, 17,82 грн. - 3% річних, 138,05 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обгрунтований, Відповідачем не спростований.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за надані послуги та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором №154-8 від 01.03.2013 про надання в користвання послуги сигналу синхронізації в телекомунікаціях є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 6 939,36 грн. - основного боргу, 78,05 грн. - пені, 17,82 грн. - 3% річних, 138,05 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.С.Т.» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 31-Б; код ЄДРПОУ 326671408) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3; код ЄДРПОУ 16479714) заборгованість у розмірі 7 173,28 грн., з яких 6 939,36 грн. - основного боргу, 78,05 грн. - пені, 17,82 грн. - 3% річних, 138,05 грн. - інфляційних втрат - за Договором №154-8 від 01.03.2013 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 800,26 грн.
4. В іншій частині у позові відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
7. Дата складання повного тексту рішення 30.03.2015.
Cуддя А.В.Яковенко