ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.03.2015Справа №910/712/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергобуд»
про стягнення 3 483,86 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Васійчук Л.Ф. - довіреність б/н від 29.12.2014 року;
від відповідача: не з'явилися;
Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергобуд" про стягнення 3 483,86 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору №1207000396 від 10.07.2012 року, завищено вартість підрядних робіт на суму 3 483,86 грн.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 3 483,86 грн. - збитків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.02.2015 року.
В судове засідання, призначене на 18.02.2015 року представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
В судове засідання, призначене на 18.02.2015 року представник відповідача не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 17.03.2015 року.
В судове засідання 17.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Провадження у справі порушено ухвалою від 19.01.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
10.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» (далі по тексту - замовник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергобуд» (далі по тексту - підрядник, відповідач) укладено Договір №1207000396 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору ремонт будівель і споруд ГРС УМГ «Київтрансгаз» (Ремонт будівель ГРС-3 м. Чернігів) (далі - роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 4.2. Договору, здача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2012, яка підписана представниками позивача і відповідача, вартість робіт становить 747 423,20 грн.
Згідно з Акту Державної фінансової інспекції України №05-21/132 від 17.09.2014 року: «Вибірковою звіркою в актах приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за грудень 2012 року №б/н на загальну суму 102 082,26 грн. (з ПДВ) по договору від 10.07.2012 №1207000396 на загальну суму 748 405,20 грн., щодо правильності застосування норм, коефіцієнтів з вимогами ДБН Д. 1.1 -1 -2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 №174 встановлено розбіжностей на загальну суму 3483,86 грн. (з ПДВ) так як застосовано коефіцієнт для умов праці робітників-будівельників «К-1,2» , що призвело до завищення вартості робіт та до порушення п.3.3.9, п. 3.3.12, ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 № 174».
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що на думку позивача відповідачем під час виконання умов Договору було завищено вартість підрядних робіт на суму 3 483,86 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Листом №5990/10-05 від 03.12.2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів у суму 3 783,86 грн., однак суду не надано належних доказів відсилання на адресу відповідача зазначеного листа як от опису вкладення у лист з фіскальним чеком та/або корінець повідомлення про вручення, які б підтверджували даний факт.
Також в матеріалах справи відсутні докази приймання-передачі робіт передбачених п. 4.2. Договору, так згідно п. 4.2. Договору здача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт.
В позовній заяві позивач стверджує (стор. 5 Том 1) що роботи в розмірі 747 423,20 грн. були повністю оплачені позивачем, однак в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази оплати робіт на суму 747 423,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.
В підтвердження своїх вимог позивач посилається на Акт Державної фінансової інспекції України №05-21/132 від 17.09.2014 року (копія акту міститься в матеріалах справи).
Суду звертає увагу, що Державної фінансової інспекції України не є стороною по даній справі і не є експертною установою в розумінні положень норм Закону України «Про судову експертизу».
Крім того, вищевказаний акт складено без участі та виклику уповноважених представників відповідача.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 3 483,86 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2015 року.