ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2015Справа №910/2046/15-г
За позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання договору недійсним
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Мельник В.В.
Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р., укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір підписаний особою без достатніх повноважень, а також не надано згоди наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на укладення спірного договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
16.02.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд даної справи на один місяць.
16.02.2015 р. представник позивача надіслав телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням представника позивача на лікарняному.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
12.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про призначення судової експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судову почеркознавчу експертизу та поставити на розгляд експерта наступне питання:
- Чи виконано підпис договору купівлі-продажу природного газу №2012-ПР/879 від 30.03.2012 р. особою, яка там зазначена - Мартинюком Сергієм Івановичем?
У судовому засіданні 12.03.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконання договору №2012-ПР/879 від 30.03.2012 р. між сторонами були підписані акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 31.05.2012 р., 30.06.2012 р. та від 31.07.2012 р., що свідчить про подальше схвалення правочину Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго», а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом оголошувалась перерва до 26.03.2015 р.
У дане судове засідання представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується розпискою.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подане 12.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представником позивача клопотання про призначення судової експертизи, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Оскільки суд не вбачає необхідності у проведенні почеркознавчої експертизи для вирішення спору у даній справі, відповідно у задоволенні клопотання позивача відмовляє.
Згідно ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 26.03.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -
30.03.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго», в особі голови правління Засіменка Є.Ю. та фінансового директора Мартинюка С.І., які діяли на підставі статуту та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» в особі першого заступника голови правління Тріколіча В.О. укладено договір № 2012-ПР/879 про закупівлю природного газу, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується поставити позивачу імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), а позивач зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. даного договору.
Газ, що постачається за даним договором, використовується позивачем виключно для власних потреб. Використання газу позивачем для інших потреб не є предметом даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, відповідач передає позивачу в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі до 332 899 тис. куб.м.
Згідно п. 3.1. договору, загальна вартість даного договору на дату його укладання становить 1 293 239 377, 22 грн., крім того ПДВ - 20 346 786, 88 грн., разом з ПДВ - 1 313 586 164, 10 грн.
Умовами п. 5.1. договору передбачено термін поставки газу з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. включно.
Даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про здійснення державних закупівель») з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2012 р., і діє у частині поставки газу до 31.12.2012 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що договір закупівлі природного газу, укладений з порушенням вимог чинного законодавства та статуту позивача, оскільки оспорюваний правочин не підписувався фінансовим директором Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» Мартинюком С.І., а підпис, який міститься в договорі належить невідомій особі, крім того, на укладення даного договору не було надано згоди наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», а тому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, сторони погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215 та ст. 241 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що оспорюваний правочин насправді не підписувався фінансовим директором Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» Мартинюком С.І., а підпис, який міститься в договорі в графі «Мартинюк С.І.» належить невідомій особі та на укладення даного договору не було надано згоди наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго».
Так, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 Цивільного кодексу України).
Так, з договору № 2012-ПР/879 про закупівлю природного газу від 30.03.2012 р. вбачається, що останній підписаний головою правління Засіменко Є.Ю. та фінансовим директором Мартинюком С.І.
Відповідно до п. 11.16.19. статуту Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго» від 20.04.2011 р., протокол № 16, голова правління або особа, що виконує обов'язки голови правління, здійснює функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно законодавства України та укладеного ним трудового договору, зокрема:
- сумісно з фінансовим директором укладає цивільно-правові угоди з правом їх підпису у межах, встановлених законодавством України, даним статутом та внутрішніми нормативними актами товариства,
- сумісно з фінансовим директором вчиняє правочини, рішення про здійснення яких не віднесено до компетенції загальних зборів або наглядової ради, на суму, що не перевищує 500 000, 00 грн.
Згідно п. 11.19 статуту, фінансовий директор має право другого підпису на платіжних документах та будь-яких договорах/угодах/правочинах. Без наявності підпису фінансового директора не може бути здійснено ніякого платежу від імені товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р. між сторонами підписані акти приймання передачі природного газу від 31.03.2012 р. на суму 122 879 271, 90 грн., від 30.04.2012 р. на суму 64 251 089, 70 грн., від 31.05.2012 р. на суму 76 913 482, 80 грн. та від 30.06.2012 р. на суму 77 233 100, 70 грн., які містять підписи та печатки сторін.
Крім того, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Разом з тим, суд відзначає, що оспорюваний договір та акти приймання передачі природного газу містять підпис фінансового директора Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» Мартинюка С.І., та враховуючи п. 11.19 статуту, судом не приймаються твердження позивача, що договір купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р., підписаний невідомою особою, оскільки фінансовий директор має право другого підпису на платіжних документах та будь-яких договорах/угодах/правочинах.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У відповідності з п.п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Тобто, після укладення договору купівлі-продажу природного газу № 2012-ПР/879 від 30.03.2012 р., позивач вчинив дії направлені на наступне схвалення оспорюваного правочину, а саме, прийняв природний газ від позивача та перераховував кошти.
В абзаці 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 30.03.2015 р.
Суддя Бондарчук В.В.