31 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/778/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу
за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності,-
Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) про припинення підприємницької діяльності, мотивуючи тим, що відповідач більше року не подає податкової звітності.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України суд вжив всі належні заходи для повідомлення відповідача про відкриття скороченого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини, за наявності достатніх підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного..
Так, 26.07.2005 ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності та взято на облік в Ніжинській ОДПІ як платника податків, заборгованість зі сплати податків у відповідача відсутня.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Отже, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (п. 109.2 ст. 109 Кодексу).
Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не звітує до Ніжинської ОДПІ з 01.01.2011 року, що підтверджується довідкою від 17.09.2014 № 45/17-114.
Тобто відповідачем не виконано вимоги ст. 49 Податкового кодексу України, якою встановлено обов'язок подання податкової декларації до контролюючих органів за базовий звітний (податковий) період, що, крім іншого, дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 ст. 49). Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу, щодо якого для відповідача є визначення терміну подання податкової декларації у строк до 01 березня відповідного року і що станом на момент подання позову до суду таким не виконано.
У порядку статей 18, 19 Закону України від 15.05.2003 № 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження відповідача, як фізичної особи-підприємця, не змінювалось.
Таким чином, враховуючи право контролюючого органу, визначене підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України на звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання; суд, згідно частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, прийшов до висновку про застосування заходу організаційно-правового характеру, спрямованого на припинення порушення, вчиненого відповідачем.
При цьому згідно частини 1, частини 6 статті 59 Господарського кодексу України та частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. А в силу частини 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
З огляду на встановлене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.
За вказаних обставин, відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
При цьому, згідно з пунктом 8 частини 6 статті 1832 та частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених підпунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 1832 цього Кодексу.
Судові витрати по справі згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 160-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).
Копію постанови суду направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною. Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку частини 8-10 статті 1832 та статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.О.Скалозуб