Справа: № 826/17468/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
30 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби зовнішньої розвідки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування рішення про накладення дисциплінарного стягнення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗР України), Голови Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування наказу Голови СЗР України №779-ос від 14.11.2014 року в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "ДОГАНА"; зобов'язання Служби зовнішньої розвідки України виключити з службових документів та особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 записи про накладення дисциплінарного стягнення на підставі наказу Голови СЗР України №779-ос від 14.11.2014 року; зобов'язання Служби зовнішньої розвідки України утриматись від дій пов'язаних з реалізацією рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 від 24.04.2014 року, щодо звільнення останньої.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
30 березня 2015 року, через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні. Проте, доказів на підтвердження викладеного в клопотанні, зокрема, судової повістки, ухвали про відкриття провадження, тощо, надано не було, а тому колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість означеного клопотання, та як наслідок відмови у його задоволенні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.14 р. позивач звернулась до Голови СЗР України із рапортом щодо звільнення з військової служби відповідно до пп. "а" п. 66 (за власним бажанням) Положення про проходження військової служби в СЗР України.
08.05.14 р. ОСОБА_2 звернулась із заявою щодо відкликання рапорту від 24.04.14 р. про звільнення з дійсної військової служби за п.п. "а" п. 66 (за власним бажанням) Положення, за наслідками розгляду якої позивачу 16.06.14 р. повідомлено про відсутність в чинному законодавстві механізму відкликання рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою з'ясування обставин, викладених в зверненнях ОСОБА_2 від 26.10.14 р. та 07.07.14 р., Головою Служби зовнішньої розвідки України 03.09.2014 року видано наказ №288/ДСК "Про призначення службового розслідування" відповідно до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Службі зовнішньої розвідки України.
Висновком за результатами службового розслідування стосовно полковника ОСОБА_2, затвердженого Головою Служби зовнішньої розвідки України 29.10.2014 року, встановлено, що за порушення військової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог пунктів 3.6 і 4.5 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Голови СЗР України від 21.05.2007 №84/ДСК, відповідно до ст. 45 та 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковника ОСОБА_2, у розпорядженні директора 3 департаменту за посадою начальника відділу оголосити догану.
Наказом Голови Служби зовнішньої розвідки України №779-ос від 14.11.2014 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" за порушення військової дисципліни, що полягало у недотриманні вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог пунктів 3.6 і 4.5 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Голови СЗРУ від 21.05.2007 №84/ДСК, і виявилось у створенні передумов до витоку службової інформації у Службі зовнішньої розвідки України, накласти на полковника ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення - догана.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03. 1999 року N 551-XIV (далі - Закон №551-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Пунктом 4 Закону №551-XIV визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Загальні обов'язки військовослужбовців передбачені статтею 11 Закону України від 24 березня 1999 року N 548-XIV, яким затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.
Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
При цьому, згідно ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення службового розслідування стосовно полковника ОСОБА_2 встановлено, що відповідно до акту експертизи, затвердженого Головою СЗР України 26.09.2014 р. у документі №1 містяться відомості про виданий в СЗРУ розпорядчий акт - наказ Голови СЗРУ від 06.05.2014 р. №344-ос, які підпадають під дію пункту 6.1 Переліку №275 і за своїм правовим режимом відносяться до службової інформації.
Відповідно до вимог п. 3.6 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Голови СЗРУ від 21.05.2007 №84/ДСК, передача документів, що містять службову інформацію, а також тих, що підлягають реєстрації, на доповідь, для ознайомлення й виконання, надсилання їх адресатам без взяття на облік забороняється.
Згідно п. 4.5 зазначеної Інструкції необхідність проставлення грифа "Для службового користування" на документі визначається виконавцем та особою, яка підписує документ, на виданні - автором (укладачем) і керівником, який підписав видання до друку, на підставі Переліку відомостей, які містять службову інформацію, у Службі зовнішньої розвідки України.
Крім того, з висновку за результатами службового розслідування вбачається, що позивачем не заперечується факт виготовлення документу №1 здійснювала на власному ПЕОМ, у себе вдома, зазначивши у ньому відомості про розпорядчі акти, які згідно Переліку №275 відносяться до службової інформації та з урахуванням наведеного вище є порушеннями вимог Інструкції №84/ДСК.
Суд зазначає, що відповідачем встановлено, що позивач, надіславши документ №1, що містить службову інформацію і підлягає реєстрації, без взяття його на облік, та не визначивши як виконавець документу №1, необхідність проставлення на ньому грифу "Для службового користування" на підставі Переліку відомостей, які містять службову інформацію, у Службі зовнішньої розвідки України, створила передумови до витоку службової інформації у Службі зовнішньої розвідки України.
Зазначене в сукупності свідчить про порушення позивачем обов'язків військовослужбовця та військової дисципліни, що є підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
При цьому, відповідно до п.п. 83, 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно п. 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Оскільки позовна вимога щодо зобов'язання Служби зовнішньої розвідки України виключити з службових документів та особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 записи про накладення дисциплінарного стягнення на підставі наказу Голови СЗР України №779-ос від 14.11.2014 року є похідною від тієї, підстав для задоволення якої судом не вбачається, суд приходить до висновку про необхідність відмови в їх задоволенні.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Служби зовнішньої розвідки України утриматись від дій пов'язаних з реалізацією рапорту військовослужбовця ОСОБА_2 від 24.04.2014 року, щодо звільнення останньої, суд зазначає, що остання заявлена на майбутнє, в той час як завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, які вже відбулись.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на заяву позивача від 08.05.2014 р. про відкликання рапорту від 24.04.14 р. та залишення його без реалізації, ОСОБА_2 надано відповідь, якою повідомлено про відсутність у чинному законодавстві механізму відкликання рапорту військовослужбовця щодо звільнення з військової служби за власним бажанням. При цьому, зазначена відповідь позивачем не оскаржувалась.
Додатково суд зазначає, що здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обрання позивачем невідповідного способу захисту прав тим, що визначені законодавством, що є підставою для відмови в задоволенні даної позовної вимоги.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя Н.Е.Старова
суддя В.В.Файдюк
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Старова Н.Е.
Файдюк В.В.