13.03.2015р. Справа № 9104/180069/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Хобор Р.Б.,
судді Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. у справі №2а/0370/2756/12
за позовом Малого підприємства "Антом", м.Луцьк
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, м.Луцьк
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
29.08.2012р. позивач: Мале підприємство "Антом" (далі - МП "Антом", позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2012 року №0004492301, №0004502301.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку, складено акт №1141/23-2/13356230 від 11.05.2012р. про результати позапланової виїзної перевірки МП "Антом" з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р. В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (ПК України). В акті перевірки податковий орган вказує на нікчемність правочину між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" від 01.08.2011р., який не мав реального товарного характеру.
З висновками перевірки позивач не погодився та подав до Луцької ОДПІ заперечення від 17.05.2012р. на акт виїзної позапланової податкової перевірки, яке залишено без задоволення 23.05.2012р. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним реально були придбані товари у постачальника, що підтверджується належним чином оформленими документами, а саме договором купівлі-продажу №20 від 01.08.2011р., накладними на придбання товарів, довіреностей на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями про перерахунок коштів. Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.05.2012р. №0004492301, №0004502301.
За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю. Свої висновки суд першої інстанції грунтував на тому, що наявні в матеріалах справи документи є належним підтвердженням проведення господарських операцій, вказав на те, що відповідно до податкового законодавства наявність таких документів дає підстави платнику податків формувати податковий кредит з податку на додану вартість та відносити відповідні суми коштів до складу витрат підприємства, відтак, позицію податкового органу вважає недоведеною а оскаржувані податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вказує на те, що податковим органом встановлено, що ТзОВ "Медео-Захід" не може бути реальним учасником господарських відносин, вважає, що господарські операції мали безтоварний характер, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні-продажу товарів. Крім того, перевіркою контрагента ТзОВ "Медео-Захід" встановлено відсутність в останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Це свідчить про те, що угоди, укладені ТзОВ "Медео-Захід" не мали реального товарного характеру. Вказує на те, що МП "Антом" не доведено факту придбання товарів у ТзОВ "Медео-Захід", оскільки позивачем не надано для перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ "Медео-Захід", не надано рахунки-фактури, документи складського обліку, доручення на отримання товару, сертифікати відповідності та ін. Договір, укладений з даним підприємством, має протиправний характер та спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок, і згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. А тому прийняті Луцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення, якими позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств та податок на додану вартість, є законними.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що МП "Антом" 11.11.1992р. зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області як юридична особа, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Волинській області з ЄДРПОУ.
Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка МП "Антом" з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.08.2011р. по 30.11.2011р., про що складено акт №1141/23-2/13356230 від 11.05.2012р., у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення МП "Антом" вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки договір купівлі-продажу №20 від 01.08.2011 року між МП "Антом" та ТзОВ "Медео-Захід" має ознаки нікчемності та не спрямований на реальне настання правових наслідків, внаслідок цього позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ "Медео-Захід" на суму 6488,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1622,00грн. Також в ході перевірки було встановлено порушення при формуванні позивачем валових витрат, а саме їх завищення на суму 7 461,00грн.
На підставі складеного акта перевірки МП "Антом" Луцькою ОДПІ 25.05.2012р. було сформовано податкові повідомлення-рішення №0004502301, якими підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8 110,00грн., з яких 6 488,00 грн. - за основним платежем, 1 622,00грн. - штрафна (фінансова) санкція та № 0004492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7461,00грн. (а.с.38-39).
Дані рішення були оскаржені платником податків в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової служби у Волинській області від 26.06.2012 року та Державної податкової служби України від 30.07.2012 року первинна та повторна скарги позивача були залишені без задоволення.
Документами первинного бухгалтерського обліку, що їх долучив позивач до матеріалів справи, було задокументовано наступні господарські операції. МП "Антом" мало правовідносини із ТзОВ "Медео-Захід". Між зазначеними контрагентами 01.08.2011р. було укладено договір купівлі-продажу №20, на основі якого позивач протягом серпня-листопада 2011 року придбавав у ТзОВ "Медео-Захід" товар згідно видаткових накладних (підшипники, паси, сальники, електроди та інше). Згідно пункту 2.3 Договору кількість і асортимент товару обумовлюється у видаткових накладних, а відповідно до пункту 2.1 якість товару повинна відповідати ДЕСТам, ТУ та іншим необхідним умовам.
У відповідності до умов вказаного договору ТзОВ "Медео-Захід" протягом серпня-листопада 2011р. передано, а позивач, відповідно, отримав товар, що підтверджується податковими, видатковими накладними від 05.08.2011р.та 02.11.2011р. та рахунком-фактурою від 02.11.2011р. на загальну суму 38 925,60грн. (а.с.67-71).
Оплату придбаного товару позивач здійснював згідно умов договору в безготівковому порядку.
На підтвердження господарських операцій позивач надав Луцькій ОДПІ наступні документи: договір купівлі-продажу, податкові, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості. Також під час оскарження позивач надав рахунок-фактуру від 02.11.2011р. і вважає, що згаданих первинних документів достатньо для підтвердження господарських операцій, а вимоги податкового органу про надання товарно-транспортних накладних, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар є незаконними з огляду на наступне.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність складених документів первинного бухгалтерського обліку є беззаперечним доказом реального проведення господарських операцій.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що актом Луцької ОДПІ від 18.04.2012р. №753/23-3/35594018 задокументовано факт відсутності у ТзОВ "Медео-Захід" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також у ТзОВ "Медео-Захід" відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.
Такі факти вказують на те, що ТзОВ "Медео-Захід" не могло бути реальним учасником господарських взаємовідносин, а долучені до матеріалів справи документи складені формально, з метою отримання податкової вигоди.
Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, на підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту та сформованих витрат (валових витрат) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчислені суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподаткований дохід на суму витрат при визначені податку на прибуток.
У податкових правовідносинах неприпустимою є ситуація, яка дозволяє недобросовісним платниками за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі у вигляді зменшення бази оподаткування за рахунок безпідставно сформованих валових витрат та податкового кредиту).
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірності первинних документів, у тому числі, відносно учасників та умов господарських операцій.
При цьому, відсутність реальної підприємницької діяльності встановлюється на підставі сукупності таких обставин:
Постачальники не мають основних засобів, необхідних виробничих та трудових ресурсів за юридичною адресою не перебувають, фактичну господарську діяльність не провадять:
Платником податків не подано документів, які б засвідчили вчинення необхідних дій в процесі виконання спірних операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (зокрема транспортування та зберігання придбаного товару тощо), подальшого використання у господарській діяльності.
Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволяють колегії суддів зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах (видаткових та податкових накладних), на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та як наслідок - про отримання таким платником необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту та витрат.
Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагнета необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
За таких умов колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було складено податкових органом правомірно, а доводи апеляційної скарги вказують на невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам податкового законодавства.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дав не вірну оцінку спірним правовідносинам, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та вказують на безпідставність позовних вимог.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. у справі №2а/0370/2756/12 за позовом Малого підприємства "Антом" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити.
2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2012р. у справі №2а/0370/2756/12, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Р.Б. Хобор
Суддя Я.С. Попко