"26" березня 2015 р.Справа № 916/4329/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів С.В. Таран, В.Т.Пироговський,
(на підставі розпорядження голови суду №154 від 25.03.2015р.)
при секретарі судового засідання -Є.О.Бендерук,
за участю представників сторін:
від прокуратури: М.М.Набекало,
від Міністерства оборони України: Ю.І.Добров,
від Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси: не з'явився,
від відповідача: К.О.Сорокін,
від третіх осіб:
1)ТОВ "Саймон": Г.Я.Стемковська,
2)Кабінету Міністрів України: О.В.Касьянова,
3)Концерну "Військторгсервіс": не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Південного регіону України
на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015р.
у справі № 916/4329/14
за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси
до Молодіжненської сільської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саймон"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1)Кабінет Міністрів України; 2)Концерн "Військторгсервіс"
про визнання незаконним та скасування рішення,
встановив:
Перший заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 20.03.2008р. №1004-V "Про передачу ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, розташованої в с.Молодіжне, вул. Набережна, 6, Овідіопольського району, Одеської області".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні земельні ділянки за своїм цільовим призначенням належали до земель оборони та перебували у державній власності в силу приписів частини 2 статті 77, частини 3 статті 84 Земельного кодексу України, статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення), тоді як Молодіжненська сільська рада, приймаючи рішення про вилучення цієї земельної ділянки із державної у комунальну власність (при чому без надання на це згоди Міністра оборони України) із зміною цільового призначення та передачу у довгострокову оренду ТОВ "Саймон", діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що полягають у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони, що, в свою чергу, призвело до порушення права власності держави на вказану земельну ділянку. В обґрунтування заявлених вимог заступник прокурора також послався на те, що в порушення приписів частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України сільською радою передано в оренду земельні ділянки загальною площею 8,5780га, що значно перевищує розмір земельної ділянки, на якій розташовані придбані ТОВ "Саймон" об'єкти приватизації, та ділянки, необхідної для їх обслуговування. У той же час на вказаних земельних ділянках залишилося державне нерухоме майно, закріплене за ДП "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", а саме: будівлі за літ. "Б-І" - ангар та "Л-І" - ангар для човнів, чим позбавлено права останнього на користування належними йому будівлями загальною площею 194,4кв.м.
В порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Одеської області ухвалою від 18.11.2014р. залучено до участі у справі ТОВ "Саймон" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а ухвалою від 02.12.2014р. до участі у справі залучено Кабінет Міністрів України та Концерн "Військторгсервіс" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2015р. у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що Молодіжненською сільською радою оспорюване рішення прийнято у межах компетенції та у відповідності до положень статей 123, 124, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки до розмежування земель державної та комунальної власності виключно органи місцевого самоврядування були наділені повноваженнями по прийняттю рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів. При цьому суд дійшов такого висновку, врахувавши викладену в листі від 23.12.2004р. за №220/2826 згоду Міністра оборони України, а також згоду Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, надану в листі від 23.11.2006р. за №303/22/1/742, на вилучення із земель оборони спірних земельних ділянок з метою землевідведення новому власнику майна, одночасно пославшись на приписи статей 141, 142 Земельного кодексу України, статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статті 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483. Стосовно доводів про порушення прав держави на користування та обслуговування державного майна, яке перебуває на спірній земельній ділянці, суд зазначив, що з наданого представником ТОВ "Саймон" плану відведення земельної ділянки вбачається, що будівля ангару під літ. "Б-І" та будівля ангару для човнів під літ. "Л-І", про які йдеться в позові, в межі відведеної товариству земельної ділянки не увійшли.
Не погодившись з рішенням суду, заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що:
-виходячи із аналізу змісту положень частин 2, 3 статті 84, частин 3, 4 статті 142, частини 3 статті 149 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Молодіжненська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, яка, з урахуванням наявності у Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси державного акта на право постійного користування землею, вважалась розмежованою, а, відтак, припинення права постійного землекористування державного підприємства Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, і при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах села або за його межами. Вказаний правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду України від 26.03.2012р. у справі №3-18гс та є обов'язковим для застосування всіма судами України у відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України;
-у спірних правовідносинах постійним користувачем спірної земельної ділянки виступало Міністерство оборони України, тоді як власником була держава в особі Кабінету Міністрів України - органу, уповноваженого здійснювати право власності держави на землі оборони, а тому саме останній був наділений повноваженнями на припинення права постійного користування земельною ділянкою, що належала до державної власності;
-при розробленні проекту відведення спірних земельних ділянок не було усунуто зауважень до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.08.2007р. №556-07 щодо уточнення цільового призначення земельної ділянки та завірення погодження Міністерства оборони України у встановленому порядку, а посилання суду як на доказ усунення зазначених порушень на лист Головного управління земельних ресурсів у Одеській області від 18.03.2008р. №2-10-05/609 суперечить статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Натомість, як зазначає апелянт, згода на зміну цільового призначення та на відмову від земельної ділянки ані КЕВ, ані Міністерством оборони України не надавалося, як і не надавалося останнім погодження розробленого проекту землевідведення.
Міністерство оборони України у поясненнях на апеляційну скаргу (від 09.02.2015р. за вх.№569/15/Д1) просило її задовольнити, а рішення суду - скасувати як незаконне та необґрунтоване. Міністерством зазначено, що:
-судом при прийнятті рішення не враховано того, що спірні земельні ділянки під базою відпочинку оздоровчого комплексу "Ювілейний", що перебуває у державній власності та у сфері управління Міністерства оборони України, згідно із статтями 50, 51 Земельного кодексу України відносяться до земель рекреаційного призначення, а тому відповідно до пункту 9 статті 149 Земельного кодексу України вилучення цієї категорії земель державної власності належить виключно Кабінету Міністрів України;
-судом не надано правової оцінки факту невідповідності змісту, що міститься у тексті оскаржуваного рішення сільської ради, доводам відповідача, на підставі яких змінено право державної власності на комунальну власність стосовно спірної земельної ділянки. Так, в мотивувальній частині рішення сільської ради міститься посилання на статтю 149 Земельного кодексу України "Порядок вилучення земельних ділянок" та у пункті 2 рішення зазначено про вилучення земельної ділянки, а фактично як відповідач, так і суд у винесеному рішенні необґрунтовано посилаються на іншу правову підставу зміни власника (користувача) земельної ділянки, а саме на добровільну відмову землекористувача, передбачену статтею 142 Земельного кодексу України;
-суд безпідставно зазначив у рішенні на існуючу згоду суб'єктів на добровільну відмову, вказавши при цьому на Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, яке не є землекористувачем земельної ділянки, проігнорувавши доводи прокурора та представника міністерства, що відповідно до державного акту серії Б №032344 1986 року землекористувачем цієї земельної ділянки є саме КЕВ м.Одеси;
-судом не надано належної правової оцінки тому факту, що листи про добровільну відмову, на які посилався відповідач як на підставу вилучення земельної ділянки, були надані міністром оборони України на адресу голови райдержадміністрації Овідіопольського району, а від начальника територіального управління взагалі лист був адресований на адресу ТОВ "Саймон", тоді як жоден з листів не був адресований відповідачу. При цьому датою надання згоди міністерства на вилучення земельної ділянки є 23.12.2004р., що свідчить про надання згоди до момента реалізації об'єктів нерухомого військового майна ДП МОУ "Оздоровчий комплекс "Ювілейний";
-висновки суду про відповідність проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у довгострокову оренду ТОВ "Саймон" не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зауваження, що викладені у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 10.08.2007р. №556-07, не були усунуті.
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси у клопотаннях від 25.02.2015р. та від 23.03.2015р. просив провести судові засідання за відсутності його представника, зазначивши при цьому, що апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.
Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях (від 26.02.2015р. №569/15/Д5) просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати як незаконне та необґрунтоване, пославшись на те, що у спірних правовідносинах саме Кабінет Міністрів України як орган, уповноважений здійснювати право власності держави на землі оборони, був наділений повноваженнями на припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка була передана в оренду ТОВ "Саймон" на підставі оспорюваного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу (від 24.02.2015р. №569/15/Д2) відповідач - Молодіжненська сільська рада просила рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги сільською радою зазначено, що:
-доводи скаржника стосовно того, що факт перебування земельної ділянки в користуванні КЕВ м.Одеси на підставі державного акту серії Б №032344 свідчить про те, що згідно із Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" дана земельна ділянка вважалась розмежованою, не ґрунтуються на нормах чинного на час виникнення спірних правовідносин норм законодавства, адже названим законом передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності відбувається за окремими проектами розмежування, а не на підставі державних актів про право користування землею;
-посилання апелянта на пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від 19.12.2006р. є неправомірним, оскільки вказана правова норма на момент прийняття оскаржуваного рішення сільської ради вже була викладена у новій редакції;
-посилання заступника прокурора у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 26.03.2012р. у справі №3-18гс є недоречним, оскільки обставини даної справи та обставини, встановлені у оскаржуваному судовому рішенні, є суттєво різними, що у даному випадку виключає обов'язковість висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України;
-факт врахування зауважень до проекту відведення земельної ділянки, які містяться у висновку державної експертизи землевпорядної документації, підтверджується не листом Головного управління земельних ресурсів, як помилково зазначає прокурор, а позначками, що містяться безпосередньо на самому висновку;
-враховуючи положення пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення, сільська рада була повноважна прийняти рішення про припинення права користування земельною ділянкою, що розташована в межах населеного пункту, та передати її в користування ТОВ "Саймон" зі зміною цільового призначення, як це було передбачено проектом землеустрою, і при цьому ані згоди КЕВ м.Одеси, ані згоди Міністерства оборони України на зміну цільового призначення не вимагалось;
-лист міністра оборони України від 23.12.2004р. за №220/2826 та лист начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 є достатніми доказами, які спростовують доводи скаржника про відсутність згоди землекористувача на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.
ТОВ "Саймон" у письмових поясненнях (від 26.02.2015р. №569/15/Д4) просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну. При цьому товариство зазначило, що воно є не тільки орендарем спірних земельних ділянок та власником нерухомого майна, придбаного за договором купівлі-продажу державного майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні від 25.03.2005р., що розташовано на них, а також є власником іншого майна, побудованого товариством на орендованій земельній ділянці за наявності усіх необхідних дозволів. Натомість ініціювання прокурором даного судового процесу суперечить положенням частини 4 статті 41 Конституції України та частині 1 статті 386 Цивільного кодексу України, оскільки визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки в подальшому слугуватиме підґрунтям для порушення прокурором питання про припинення права власності ТОВ "Саймон" на побудовані у встановленому порядку виробничі та невиробничі будівлі і споруди, які розташовані на даній земельній ділянці, що є неприпустимим.
У додаткових поясненнях від 10.03.15р. представник Міністерства оборони України підтвердив доводи, викладені в апеляційній скарзі, і просив рішення суду скасувати, посилаючись на правову позицію, яка викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
У 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної Ради народних депутатів видано Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району державний акт на право користування землею серії Б №032344, у відповідності до якого для задоволення державних потреб землекористувачу надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку 586,5га, до складу якої, зокрема, увійшла земельна ділянка, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (т.1 а.с.16-20).
На частині вказаної земельної ділянки площею 12,5га, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Набережна, 6, розміщувалися будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за Державним підприємством Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", яке в подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25.07.2006р. №454 було реорганізовано шляхом його приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого на теперішній час є Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" (т.1 а.с.33-35, 173-188).
Як вбачається із матеріалів справи, після надання Міністерством оборони України Державному підприємству Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний" дозволу, викладеному у листі від 18.12.2003р. №7/1934, на відчуження майна, яке віднесене до основних засобів та перебуває на балансі цього підприємства (згідно переліку), погодження такого відчуження Овідіопольською районною державною адміністрацією у листі від 02.06.2004р. №1/27/01-1367, а також на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №455, розпочалася приватизація частини оздоровчого комплексу "Ювілейний" шляхом аукціону (т.1, а.с.150, 151, 152-153).
У зв'язку з реалізацією будівель та споруд Державного підприємства Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", розташованих по вул.Набережній, 6 в с.Молодіжному Овідіопольського району, міністр оборони України звернувся з листом до голови державної адміністрації Овідіопольського району Одеської області із листом від 23.12.2004р. №220/2826, в якому повідомило, що Міністерство оборони України не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 12,5га із земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна (т.1 а.с.87).
25.03.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саймон" (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні, відповідно до умов якого товариством придбано у власність 73/5000 частини нежитлової будівлі, будівлі та споруди оздоровчого комплексу "Ювілейний", що знаходяться в Одеській області Овідіопольського району в с.Молодіжному по вул.Набережній, 6 (т.1 а.с.21-26).
20.01.2006р. Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району прийнято рішення №1436-IV, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 9,9101га, розташованої на території сільської ради в с.Молодіжному по вул.Набережній,6, для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення, за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Міністерства оборони України в особі Одеської квартирно-експлуатаційної частини району і використовуються для розміщення та обслуговування оздоровчого комплексу "Ювілейний", за умови письмової згоди землекористувача на вилучення у нього цієї земельної ділянки (т.1 а.с.79).
Після надання сільською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ТОВ "Саймон" в оренду земельної ділянки загальною площею 9,9101га, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління листом від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 погодило вилучення земельних ділянок у меншому розмірі - загальною площею 8,5780га із земель, наданих в постійне користування Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району на території Молодіжненської сільської ради в межах села Молодіжне по вул.Набережній, 6 (т.1 а.с.88).
На підставі вищенаведеного рішення сільської ради від 20.01.2006р. №1436-IV, ТОВ "Граунд-М" було виготовлено землевпорядну документацію щодо відведення спірних земельних ділянок в довгострокову оренду ТОВ "Саймон", яка в Управлінні державної експертизи землевпорядної документації та ліцензування Державного агентства земельних ресурсів України пройшла державну експертизу, за результатами якої складено висновок від 10.08.2007р. №556-07 (т.1 а.с.85). У пункті 11 зазначеного висновку зазначено, що наданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам і підлягає доопрацюванню. При цьому у пункті 10 викладено зауваження до землевпорядної документації, проте останні в подальшому були усунуті, про що свідчить наявна на зворотній стороні висновку відмітка про усунення зауважень, зроблена начальником відділу державної землевпорядної експертизи згідно із приписами пунктів 3.5.8. та 3.5.9. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004р. №391 (в редакції, чинній на час проведення такої експертизи), відповідно до яких усунення зауважень та внесення виправлень, виявлених в результаті державної експертизи, здійснюють розробники землевпорядної документації та інші суб'єкти, що допустили порушення вимог чинного законодавства України, встановлених норм і правил при підготовці об'єкта державної експертизи або його окремих складових частин. Контроль за усуненням зауважень державної експертизи здійснюють виконавці експертизи (експерти) чи, за їх дорученням, керівники підпорядкованих територіальних органів земельних ресурсів. Факт внесення виправлень, врахування зазначених у висновку зауважень та пропозицій посвідчується відповідним записом на висновку експертизи керівника експертного підрозділу або керівника підпорядкованого територіального органу земельних ресурсів, на якого покладено контроль за усуненням зауважень державної експертизи.
20.03.2008р. Молодіжненською сільською радою прийнято рішення №1104-V, відповідно до якого:
-затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельних ділянок загальною площею 8,5780га (земельної ділянки №1 - площею 8,4389га; земельної ділянки №2 - площею 0,1391га), в тому числі угідь: 8,5780га - забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (57: кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток), за рахунок земель рекреаційного призначення, раніше наданих у постійне користування Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційної частини району, у зв'язку із придбанням у власність ТОВ "Саймон" 73/5000 частин нежитлової будівлі, будівель і споруд оздоровчого комплексу "Ювілейний" на підставі договору купівлі-продажу державного майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні, укладеного 25.03.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (продавцем) та ТОВ "Саймон" (покупцем), (лист-згода Міністерства оборони України від 23.12.2004р. №220/2826, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління МОУ від 23.11.2006р. №303/22/1/742 на вилучення земельних ділянок), для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення, розташованих по вул. Набережній, 6 в с.Молодіжному Овідіопольського району Одеської області (пункт 1 рішення);
-вилучено у Квартирно-експлуатаційної частини Одеського району, яку перетворено у Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси, земельні ділянки загальною площею 8,5780га, зазначені у пункті 1 цього рішення, за письмовою згодою землекористувача в особі уповноваженого органу (пункт 2 рішення);
-передано ТОВ "Саймон" у довгострокову оренду строком на 49 років земельні ділянки загальною площею 8,5780га (земельну ділянку № 1 - площею 8,4389га; земельну ділянку № 2 - площею 0,1391га), в тому числі угідь: 8,5780га - забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (57: кемпінгів, будинків для відпочинку або для проведення відпусток), вилучені у КЕЧ Одеської області на підставі пункту 2 цього рішення, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Набережна, 6, для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення (пункт 3 рішення);
-вирішено укласти з ТОВ "Саймон" договір оренди земельних ділянок загальною площею 8,5780га, зазначених у пункті 3 цього рішення, у простій письмовій формі за взаємною згодою між орендодавцем та орендарем земельної ділянки (пункт 4 рішення).
В подальшому, між Молодіжненською сільською радою на підставі укладеного 14.04.2008р. з ТОВ "Саймон" договору оренди останньому передано в довгострокове платне користування земельні ділянки загальною площею 8,5780га, розташовані на території Молодіжненської сільської ради в межах населеного пункту по вул.Набережній, 6 (т.1 а.с.36-42).
Окрім вищенаведеного, матеріали справи свідчать про те, що актом № 63-06 інженерно-геологічного обстеження території та узгодження її використання, складеного 14.06.2006р. Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Одеської обласної державної адміністрації, встановлено, що обстежена територія знаходиться в межах схилу морського берега, повністю ураженого зсувними процесами та абразією, в зв'язку з чим здійснення використання земельної ділянки №6 по вул.Набережній у с.Молодіжному Овідіопольського району Одеської області можливе тільки після здійснення заходів з інженерного захисту території від проявів небезпечних екзогенних геологічних процесів (т.1 а.с.101). Таким чином, без проведення на спірній земельній ділянці протизсувних та берегоукріплювальних робіт її використання не було можливим і такі роботи були проведені ТОВ "Саймон" на підставі дозволів Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою Овідіопольського району від 26.12.2006р. №54 та Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 23.04.2007р. №1061/05 (т.1 а.с.111,112), після чого комплекс протизсувних та берегоукріплювальних робіт на морському узбережжі комплексу "Ювілейний" у с. Молодіжному Овідіопольського району Одеської області був прийнятий в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 21.12.2012р. Інспекцією ДАБК в Одеській області за №ОД 14312513840 (т.1 а.с.116-120). Відтак ТОВ "Саймон" стало власником нерухомого майна - виробничих та невиробничих будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул. Набережна, 6в, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №347691 від 27.12.2012р. (т.1 а.с.121).
В якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення сільської ради від 20.03.2008р. №1004-V прокурором зазначено прийняття цього рішення поза межами наданих відповідачу повноважень на розпорядження земельними ділянками загальною площею 8,5780га, які до прийняття такого рішення належали до земель оборони та відносно яких Міністерством оборони України не надавалася згода на припинення права постійного користування, при цьому саме Кабінет Міністрів України як орган, уповноважений здійснювати право власності держави на землі оборони, був наділений повноваженнями на припинення права постійного користування земельною ділянкою, що належала до державної власності.
З огляду на встановлені обставини апеляційна інстанція зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.
Частиною 2 статті 77 Земельного кодексу України унормовано, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності (в редакції, яка діяла до 06.09.12р.).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній та комунальній власності. При цьому землі для потреб оборони є об'єктом права саме державної власності. Лише в окремих випадках певні земельні ділянки із земель оборони можуть передаватися у комунальну власність. Така можливість визначається статтею 84 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.
З матеріалів справи і тексту рішення Молодіжненської сільської ради від 20.03.2008р. №1104-V вбачається, що його прийняття обумовлено набуттям ТОВ "Саймон" за договором купівлі-продажу майна об'єкта соціальної сфери шляхом продажу на аукціоні від 25.03.2005р. у власність будівель та споруд оздоровчого комплексу "Ювілейний", які розташовані на земельних ділянках на території Молодіжненської сільської ради в межах села Молодіжне.
Як вже вище зазначалося, вказаним рішенням сільської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду ТОВ "Саймон", вилучено вказані земельні ділянки у Квартирно-експлуатаційної частини Одеського району (яку перетворено у Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси) та передано у довгострокову оренду ТОВ "Саймон", для проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, розміщення та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення для відпочинку населення.
При цьому при прийнятті оспорюваного рішення сільська рада керувалася, зокрема, приписами статей 116, 149, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції від 28.12.2007р., що набула чинності з 01.01.2008р. та діяла на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 5 вказаної статті (у зазначеній редакції) передбачалося, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З викладеного вбачається, що наданню органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у користування земельних ділянок обов'язково передувало припинення прав на них попередніх землевласників шляхом їх вилучення або викупу.
У статті 141 Земельного кодексу України (у вказаній редакції) зазначався наступний вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в)припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г)використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д)систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Порядок вилучення земельних ділянок закріплено у статті 149 Земельного кодексу України. Так, частинами 1 - 2 вказаної статті (у редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення) передбачалося, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном (частина 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
У пункті 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 (з наступними змінами та доповненнями) та Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними відносинами, викладених у листі Вищого господарського суду України від 01.01.2010р., наголошено, що відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
Відповідно до пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Також в Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними відносинами, викладених у листі Вищого господарського суду України від 01.01.2010р., зазначено, що з аналізу судової практики вбачається, що ВСУ та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це міністра оборони України або, за його дорученням, начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.
Тобто, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування третім особам є отримання на це згоди міністра оборони України.
У листі від 23.12.2004р. за №220/2826 міністр оборони України повідомив про те, що Міністерство оборони України не заперечує проти вилучення земельної ділянки площею 12,5га із земель оборони з метою землевідведення новому власнику майна.
В свою чергу, Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, в підпорядкуванні якого знаходиться Квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси та є його структурним підрозділом згідно із Положенням про квартирно-експлуатаційний відділ м.Одеси, затвердженого начальником Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 08.01.2008р. (т.1 а.с.244-248), не заперечувало проти вилучення земельних ділянок загальною площею 8,5780га, про що зазначено ним у листі від 23.11.2006р. за №303/22/1/742. Таку згоду управління надало вже після реалізації 25.03.2005р. будівель і споруд оздоровчого комплексу "Ювілейний" та з урахуванням перебування у нього на обліку спірних земельних ділянок, як зазначено про це у вказаному листі. Отже, враховуючи те, що КЕВ м.Одеси є структурним підрозділом Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та підпорядковується начальнику цього управління, лист від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 є належним доказом наявності згоди землекористувача на вилучення земельних ділянок.
Факт того, що лист міністра оборони України був адресований до голови державної адміністрації Овідіопольського району Одеської області, а лист начальника управління - до директора ТОВ "Саймон" не спростовує викладеної у них згоди на вилучення спірних земельних ділянок у зв'язку з реалізацією розміщених на них будівель та споруд оздоровчого комплексу "Ювілейний" з метою землевідведення новому власнику майна.
З урахуванням викладеного та норм частини 1 статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, лист міністра оборони України від 23.12.2004р. за №220/2826 та лист начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.11.2006р. за №303/22/1/742 є достатніми доказами, які спростовують доводи скаржника про відсутність згоди землекористувача на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Разом з тим, сільська рада, вилучаючи спірні земельні ділянки із користування Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси з метою надання їх в оренду ТОВ "Саймон" для розміщення та обслуговування придбаних останнім об'єктів нерухомості, а також проведення берегоукріплювальних робіт і будівництва гідротехнічних протизсувних споруд, окрім вищенаведених приписів статей 116, 149 Земельного кодексу України та письмової згоди землекористувача в особі уповноваженого органу, одночасно виходила із приписів пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Апелянт, вказуючи про вихід сільською радою при прийнятті оспорюваного рішення за межі наданих їй повноважень, у апеляційній скарзі зазначив, що з огляду на наявність у Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси державного акту на право постійного користування землею, спірні земельні ділянки належали до земель оборони, перебували у державній власності та вважались розмежованими, а, відтак, припинення права постійного землекористування Державного підприємства Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний" могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, і при цьому не мало значення, чи знаходилась спірна земельна ділянка в межах міста або за його межами. Також, як зазначено скаржником, вказаний правовий висновок відображений у постанові Верховного Суду України від 26.03.2012р. у справі №3-18гс та є обов'язковим для застосування всіма судами України у відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, посилання заступника прокурора у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 26.03.2012р. у справі №3-18гс є недоречним, оскільки обставини справи №3-18гс та обставини даної господарської справи є суттєво різними, що у даному випадку виключає обов'язковість висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України.
З цього приводу слід зазначити, що у названій постанові Верховного Суду України спірні правовідносини регулювались пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 19.12.2006р. №489-V, на який послався скаржник у апеляційній скарзі та яким передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. №107-VI, який набув чинності 01.01.2008р., пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України викладено у новій редакції, з посиланням на яку сільською радою було прийнято рішення, що є предметом спору у даній справі, та яка передбачала, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. При цьому, у відповідності до абзацу третього цього пункту державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Вищенаведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що відповідні ради могли розпоряджатися земельними ділянками в межах населених пунктів за виключенням земель, переданих у приватну власність та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Натомість на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення на вилучених земельних ділянках розташовувалось нерухоме майно, яке вже перебувало у власності ТОВ "Саймон" на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2005р. При цьому доводи про порушення прав держави на користування та обслуговування державного майна, яке перебуває на спірній земельній ділянці, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з наданого представником ТОВ "Саймон" плану відведення земельної ділянки вбачається, що будівля ангару під літ. "Б-І" та будівля ангару для човнів під літ. "Л-І", про які йдеться в позові, в межі відведеної товариству земельної ділянки не увійшли.
Одночасно оспорюваним рішенням сільської ради змінено цільове призначення відведеної ТОВ "Саймон" земельної ділянки із земель оборони на землі рекреаційного призначення, що відповідало приписам статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у відповідності до якої віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Відтак, до прийняття спірного рішення земельна ділянка не відносилась до земель рекреаційного призначення, з огляду на що її вилучення не потребувало попереднього рішення Кабінету Міністрів України в порядку частини 9 статті 149 Земельного кодексу України.
Таким чином, у зв'язку з необхідністю обслуговування належного товариству нерухомого майна, а також через необхідність здійснення заходів з інженерного захисту території від проявів небезпечних екзогенних геологічних процесів, без проведення яких використання спірних земельних ділянок взагалі не було можливим, Молодіжненською сільською радою затверджено проект землеустрою, змінено цільове призначення, вилучено за згодою уповноважених органів та передано в оренду ТОВ "Саймон" розташовані в межах населеного пункту земельні ділянки у відповідності до чинного на той час земельного законодавства, а саме статей 20, 116, 124, 149, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Одночасно апеляційна інстанція відхиляє доводи представника Міністерства оборони України про порушення прав Кабінету Міністрів України щодо спірної земельної ділянки, як на підставу для задоволення позову, оскільки позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а не Кабінету Міністрів України.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 р. у справі № 21-405а14 зазначив, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність або та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Верховний Суд України у вказаній постанові дійшов висновку, зокрема, що приймаючи до уваги те, що розгляд позову про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу, не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), підстави для задоволення позову про визнання цього рішення незаконним та скасування відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 20.03.2008р. №1004-V, у зв'язку з чим підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015. у справі №916/4329/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови підписано 30.03.2015
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В. Таран
Суддя В.Т.Пироговський