36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.03.2015р. Справа № 917/2690/14
за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", пров. Луговий, 11, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область,37600
до Фізичної особи - підприємця Шумейко Валентини Петрівни, вул. Багачанська 110, кв. 12, м. Миргород, Полтавська область,37600
про стягнення 17168,54 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.03.2015р. вх. №3034)
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Секретар судового засідання Жадан Т.С.
Представники сторін:
від позивача: Новицька Т.М. дов. в матеріалах справи
від відповідача: Кириченко А.О. - адвокат
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 17168,54 грн., за Договором № 111 від 26.08.2005 року, із яких: основний борг - 13007,38 грн., 3% річних - 493,51 грн., інфляційні втрати - 2135,46 грн., пеня - 1532,19 грн.
24.02.2015 року за вх. канцелярії суду №2529 від ФОП Шумейко В.П. надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" не вірно нараховувалася плата за опалення. Суд поданий відзив прийняв та залучив до матеріалів справи.
24.02.2015р. за вх. канцелярії суду №2530 від ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" надійшло пояснення по справі. Суд подане пояснення прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.
05.03.2015року за вх. канцелярії суду №3034 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 8,97 грн. Суд подану заяву прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.
11.03.2015р. за вх. канцелярії суду №3338 від ФОП Шумейко В.П. надійшли додаткові пояснення по суті предмету спору. Суд подані пояснення прийняв та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
В серпні 2005р. ФОП Шумейко В.П. звернулася до ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» з заявою про укладення договору на теплопостачання магазину «Орхідея», який розташований за адресою: вул. Багачанська, 48 в м. Миргород. Відповідач до своєї заяви додала копію Договору дарування квартири від 24/09/2003р., згідно якого їй також належить квартира 32 по вул. Багачанська, 48 в м. Миргороді, площею 44,3 кв.м. усно пояснивши, що фактично магазин займає площу обох квартир як №31 так і №32, і в подальшому ФОП Шумейко В.П. має намір вивести кв. 32 з житлового фонду, а отже і договір на теплопостачання просила укласти на площу 74,5 кв.м. (30,2 кв.м. + 44,3 кв.м.).
Між ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" та ФОП Шумейко В.П. було укладено Договір №111 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 26 серпня 2005 року (далі - Договір).
За умовами Договору, Виробник (ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго") забезпечує Споживача (ФОП Шумейко В.П.) тепловою енергією для опалення нежитлового приміщення (магазину «Орхідея»), за адресою: м. Миргород, вул. Багачанська, 48.
Протягом 2005-2014р.р. до Договору неодноразово вносилися зміни, про що укладалися відповідні Додаткові угоди до Договору від 01/07/2008р., 06/04/2009р., 01/02/2011р., 21/03/2013р., 31/12/2013р.
ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» у період з 01/10/2011р. по 01/12/2014р. включно постачало теплову енергію Відповідачу на потреби опалення.
Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для юридичних осіб встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРКП), які декілька разів змінювалися за вказаний період. Зокрема:
У період з 01/10/2011р. по 31/12/2013р. нарахування проводилися згідно з Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 83 від 30.09.2011 року, яка встановила Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів у розмірі 973,34 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії. Тарифи були скориговані Рішенням Миргородської міської ради №865 від 23/11/2011р. «Про забезпечення виконання Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг в Україні від 30.09.2011р. №81 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» та становили 22,61 грн. з ПДВ за 1 кв.м. опалювальної площі.
Постановою НКРКП №429 від 31.12.2013р. було скасовано Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг № 83 від 30.09.2011р. та з 01/01/2014р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 916,78 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Постановою НКРКП №182 від 31.03.2014р. були внесені зміни до Постанови НКРКП №429 від 31.12.2013р. та з 01/04/2014р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1097,44 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Постановою НКРКП №540 від 16.05.2014р. були внесені зміни до Постанови НКРКП №429 від 31.12.2013р. та з 01/06/2014р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1199,88 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Постановою НКРКП №820 від 27.06.2014р. було скасовано Постанову НКРКП №429 від 31.12.2013р. та з 01/07/2014р. встановилено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1265,95 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Відповідно до розділу 1 Договору Виробник бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а Споживач зобовязується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього Договору.
У період з 01/10/2011р. по 31/12/2012р., діяла редакція Договору, згідно якої розрахунки за отриману теплову енергію здійснювалися по діючим тарифам з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі.
Відповідно до п.6.5 Договору, споживач зобов'язувався проводити оплату рахунків не пізніше 10 числа звітного місяця (тобто місяця наступного за розрахунковим).
У березні 2013р. Договір було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства. Зокрема відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, згідно якого розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
У житловому будинку, де розташоване нежитлове приміщення Відповідача не встановлено приладу комерційного обліку, отже, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, обсяг фактично спожитої теплової енергії по нежитловому приміщенню ФОП Шумейко В.П. має розраховуватися відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Розрахунки по тепловим навантаженням почали застосовуватися на підприємстві ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» з 01/01/2013р., оскільки обрахунок теплових навантажень потребував збору великого обсягу даних для розрахунків та зайняв багато часу, то ж відповідна додаткова угода була розроблена лише наприкінці 2012р.
Фактично додаткова угода про зміну порядку нарахування, згідно теплових навантажень, була підписана із Відповідачем 21 березня 2013р. при цьому згідно ч.3 ст. 631 ЦК України та п. 11 зазначеної угоди, умови додаткової угоди поширюються на відносини між Сторонами з 01.01.2013р.
Отже, нарахування Відповідачу, починаючи з 01 січня 2013р., почали проводитися по тепловим навантаженням, визначеним у додатковій угоді від 21/03/2013р. до Договору.
Розрахунок теплових навантажень наведений у Додатку №3 до Додаткової угоди від 21/03/2013р. про зміну Договору.
Згідно п.6.1., зміненого з 01/01/2013р. Договору: «Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються, відповідно до Договору на підставі розрахункових навантажень відповідно Додаткам до Договору згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку». Згідно п. 6.4. Договору, остаточний розрахунок за послуги опалення, Споживач має здійснювати не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
У січні 2014р. ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вих. №35 від 09/01/2014р.) про стягнення з Відповідача заборгованості за теплову енергію за період з 01/10/2011р. по 01/01/2014р. в сумі 7929,25 грн., а також фінансових та штрафних санкцій, нарахованих на заборгованість станом на 08/01/2014р. (776,32 грн. - пені, 215,26 грн. - 3% річних та 124,57 грн. - інфляційних). Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду під №51/14 від 13/01/2014р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15/01/2014р. по справі №917/40/14 зазначена позовна заява була повернута на адресу нашого підприємства без розгляду на підставі п. 3,4 ст. 63 ГПК України.
ФОП Шумейко В.П. 15.01.2014р. Відповідач звернулася до ОКВП «Миргородтеплоенерго» з заявою, в якій визнала суму боргу зазначену в позовної заяві №35 від 09/01/2014р. з врахуванням фінансових та штрафних санкцій, на загальну суму 9045,40 грн., повідомила про часткову оплату основного боргу в сумі 1000,00 грн. та просила решту суми розстрочити на 1 рік з виплатою рівними частками.
20 січня 2014р. між ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» та ФОП Шумейко В.П. було укладено Договір №1р/01-14 про реструктуризацію заборгованості за послуги теплопостачання (далі - Договір реструктуризації).
Згідно п. 1.1. Договору реструктуризації, ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» надало ФОП Шумейко В.П. розстрочку у погашенні заборгованості, за послуги теплопостачання нежитлового приміщення (магазин «Орхідея»), що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Багачанська, 48, згідно Договору №111 від 26/08/2005р. в сумі: 6929,25 грн. - борг за спожиту теплову енергію станом на 20/01/2014р. за період з 01/10/2011 по 01/01/2014р., та нараховані на цей борг станом на 08/01/2014р.: 215,26 грн. річних, 776,32 грн. - пені, 124,57 грн. інфляційних, а разом 8 045,40 грн. (вісім тисяч сорок п'ять грн. 40 коп.)
Згідно п. 1.2. Договору реструктуризації, Сторони домовилися розстрочити борг визначений п. 1.1. цього Договору строком на 12 місяців. Виплати повинні були проводитися ФОП Шумейко В.П. з 01/02/2014р. по 31/01/2015р. по 670,45 грн. щомісяця.
Згідно п. 1.3. Договору реструктуризації, плата повинна була вноситися Відповідачем щомісячно до останнього числа поточного місяця.
Згідно п. 1.3. Договору реструктуризації, Відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне погашення боргу згідно з умовами, визначеними цим договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Отже, ФОП Шумейко В.П. 20.01.2014р. визнав борг за період з 01.10.2011р. по 01/01/2014р., а також нараховані на цей борг пеню, інфляційні втрати та 3% річних станом на 08.01.2014р.
Відповідач зобов'язання за Договором реструктуризації в повному обсязі не виконав. За 2014р. боржник здійснив лише три оплати згідно п. 1.2. Договору реструктуризації: у лютому 2014р., березні 2014р. та травні 2014р. всього сплативши 2011,35 грн. боргу. Станом на 01/11/2014р., згідно Договору реструктуризації залишаються неоплаченими: 4917,90 грн. - основного боргу, 215,26 грн. річних, 776,32 грн. - пені, 124,57 грн. інфляційних, а разом 6 034,05 грн.
Окрім того, ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» у період з 01/01/2014р. по 01/12/2014р. включно постачало теплову енергію ФОП Шумейко В.П. на потреби опалення. Відповідач в порушення умов Договору за отримані послуги не розрахувався, за період з 01/01/2014р. по 01/12/2014р. утворилась заборгованість на суму 8 089,48 грн.
Всього за період з 01/10/2011р. по 01/12/2014р. Відповідач заборгував за послуги постачання теплової енергії 13 007,38 грн.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії Споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Уклавши з ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго» Договір реструктуризації та провівши згідно нього частковий розрахунок, Відповідач перервав строк позовної давності. Отже, пеня в сумі 776,32 грн., інфляційні втрати в сумі 124,57 грн. та 3% річних в сумі 215,26 грн., що були нараховані на заборгованість Відповідача станом на 08.01.2014р. та визнані ФОП Шумейко В.П. підлягають стягненню.
Окрім того, за період з 09.01.2014р. по 22.12.2014р. Відповідач має сплатити на користь Позивача, окрім суми основного боргу пеню, що становить 755,87 грн. (уточнений розрахунок пені за вх. канцелярії суду №3034 від 05.03.2015р.).
Всього Відповідач має сплатити пеню на загальну суму 1541,16 грн.: (776,32 грн. + 764,84 грн. = 1541,16 грн.)
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Позивачем наданий суду розрахунок 3% річних від простроченої суми - 278,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі - 2010,88 грн. за період з 09/01/2014р. по 22/12/2014р.
Після проведення перевірки наданих позивачем розрахунків, суд визнає їх вірними та приходить до висновку, що вимоги позивача, щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Загальна сума заборгованості ФОП Шумейко В.П. перед Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Миргородтеплоенерго» за період з 01/10/2011р. по 01/12/2014р., з врахуванням штрафних та фінансових санкцій нарахованих станом на 22/12/2014р. складає 17 177,51 грн.
У відзиві на позовну заяву ФОП Шумейко В.П. заперечує проти заявлених вимог посилаючись на те, що одну з квартир (житлове приміщення) за адресою м.Миргород, вул. Багачанська, 48 площею 30,2 кв.м. вона використовує як магазин (нежитлове приміщення), приміщення площею 44,3 кв.м. - для проживання. Відповідно до Додатку 1 до укладеного Договору, опалювальна площа становить 74,5 кв.м. При укладені Договору ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" не повідомило, за якими тарифами вона зобов"язана буде сплачувати кошти за теплову енергію та до якої групи споживачів буде належати. Крім того, відповідач вважає, що додаткові угоди в частині зміни вартості за оплату опалення суперечать чинному законодавству. В додаткових поясненнях від 11.03.2015 року представник відповідача КириченкоА.О. зазначає, що відповідно до наданих Позивачем розрахунків та Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг,за період з 01.10.2011р. по 01.12.2014р. ФОП Шумейко В.П. повинна була сплатити 5 764,50 грн. за житлове приміщення 44,3 кв.м. та 10 687,68 грн. за нежитлове приміщення площею 30,2 кв.м. Тобто, станом на день розгляду справи по суті заборгованість за спожиті послуги теплопостачання - відсутні.
Розглянувши відзив на позовну заяву та додаткові пояснення надані представником Відповідача Кириченко А.О. суд відхиляє їх з огляду на наступне:
В Договорі №111 від 26/08/2005р. укладеному між ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" та ФОП Шумейко В.П. воля сторін на вчинення правочину шляхом укладання договору оформлена у письмовій формі. При укладанні договору № 111 від 26/08/2005р. і в подальшому при укладанні додаткових угод до нього, сторонами були узгоджені істотні умови для даного виду зобов'язань, Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами, скріплені гербовими печатками та виконуються сторонами. Нарахування Відповідачу за надані послуги проводилися та проводяться на підставі укладеного Договору та не можуть в односторонньому порядку бути зміненими.
Договір №111 на відпуск теплової енергії було укладено відповідно до вимог чинного законодавства, за ініціативи Споживача, при цьому ФОП Шумейко В.П. були вивчені істотні умови договору №111 та додаткових угод до нього та не наведено жодних зауважень при їх підписанні. Отже, сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визнані законом та необхідні для договорів такого виду.
Таким чином, укладаючи Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №111 від 26/08/2005р. та додаткові угоди до нього сторони керувалися тим, що фактично кв. 31 та кв. 32 по вул. Багачанській,48 в м. Миргороді, використовуються не для проживання осіб, а використовується Відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а отже і нарахування за послуги з теплопостачання по тарифу для житлових приміщень не можливе.
До вищевказаного договору, у зв'язку із зміною тарифів на послуги теплопостачання неодноразово вносилися зміни, про що укладалися відповідні додаткові угоди. При цьому жодного разу ФОП Шумейко В.П. не зверталася до ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" із проханням внести зміни до договору щодо площі магазину.
У грудні 2014р. до Договору в черговий раз вносилися зміни, зокрема мінявся порядок розрахунків за послуги теплопостачання у зв'язку із встановленням приладу обліку теплової енергії, про що була укладена додаткова угода від 09/12/2014р. до Договору При цьому пунктом 4 зазначеної Додаткової угоди, до додатку №1 до Договору було внесено зміни та зазначено опалювальну площу магазину - 74,5 кв.м. Ця Додаткова угода також була підписана Відповідачем без зауважень. Слід зауважити, що підписані ФОП Шумейко В.П. додаткові угоди містять пункт, згідно якого: «Всі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання». Отже, щоразу підписуючи додаткові угоди до Договору, ФОП Шумейко В.П. підтверджувала свої зобов'язання за Договором.
Відповідно до наданого Позивачем Листа №537 від 07/11/2006р. ФОП Шумейко В.П. пропонувалося надати копію технічного паспорту магазину для уточнення опалювальної площі. Але ФОП Шумейко В.П. не надала копії техпаспорту та протягом дії Договору не оскаржувала розміру опалювальної площі.
Крім того, Відповідач отримувала та сплачувала рахунки на опалювальну площу 74,5 кв.м. і жодного разу це не викликало зауважень з її боку.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шумейко Валентини Петрівни, вул. Багачанська 110, кв. 12, м. Миргород, Полтавська область,37600, код 2232615743) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» (пров. Луговий, 11, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область,37600, код ЄДРПОУ 25682207) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 17 168,54 грн. з яких: основна заборгованість в сумі 13 007,38 грн., три проценти річних у
розмірі 493,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2135,46 грн., пеня - у розмірі 1532,19 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 18.03.2015р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.