23 березня 2015 р. Справа № 876/7136/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго" звернулося в суд з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за висновками акту від 28.11.2013 року № 701/2100/37968762, перевіркою встановлено факт сплати ТОВ "Ваго" узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42817,80 грн із запізненням на 1 календарний день, що є порушенням статті 57 пункту 57.1 Податкового кодексу України. Це виникло у зв'язку із помилково зазначеним кодом отримувача та рахунок бюджету м. Ужгород замість Ужгородського району. Згодом позивачем була подана відповідна заява до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області в результаті чого кошти були перераховані на відповідні реквізити. Позивач вважає, що податок на додану вартість є загальнодержавним податком та помилка у реквізитах платежу не вплинула на своєчасність надходження коштів до бюджету.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року повністю задоволено адміністративний позов, так як суд погодився з доводами позивача.
Ужгородська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Закарпатській області подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову такою, що не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийнятою з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема вважає, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено 28.11.2013 року № 701/2100/37968762 відповідний акт.
За висновками акту перевірки встановлено порушення товариством п.57.1 ст. 57, п.54.3 ст. 54 ПК України про невчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань по ПДВ в розмірі 42905 грн.
За результатами розгляду заперечення на акт перевірки від 11.12.2013 року № 1707/10/2100, висновки акту камеральної перевірки № 701/2100/37968762 від 28.11.2013 року залишено без змін.
На підставі акту перевірки 27.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000291500, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 4281,78 грн. за платежем податок на додану вартість.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наступного.
Відповідно до ст. 54 п. 54.1 ПК України , крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно зі ст. 203 пунктами 203.1, 203.2 розділу V "Податок на додану вартість" ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до статті 57 пункту 57.1 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 21.10.2013 року товариством засобами електронного зв'язку було подано до Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість, згідно якої позивач самостійно визначив грошове зобов'язання по вказаному виду податку у розмірі 42905 грн.
Згідно копій платіжних доручень № 123 та № 125, що містяться в матеріалах справи, 30.10.2013 року товариством сплачено 30868 грн та 12037 грн відповідно в державний бюджет м. Ужгород із призначенням платежу - податок на додану вартість.
31.10.2013 року товариством подана заява до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області, в якій просило перерахувати помилково зараховані кошти згідно вищевказаних платіжних доручень на наступні реквізити: Отримувач: УК в Ужгор. р/Ужгородський р-н/14010100 ЄДРПОУ: 38015605 р/р: 31112029700286 МФО: 812016.
Відповідно до висновку податкового органу від 31.10.2013 року помилково сплачена позивачем сума у розмірі 42905 грн. підлягає перерахуванню на рахунок відповідача.
Стосовно зарахування сплачених коштів необхідно вказати, що ст. статтею 9 пунктом 9.3 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 6 пункту 6.1 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 пункту 8.1, статті 9 пункту 9.1 підпункту 9.1.3 та пункту 9.3 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належить, зокрема, податок на додану вартість. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.39 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України є сукупністю державного бюджету та місцевих бюджетів.
Тобто відповідним бюджетом для сплати податку на додану вартість є державний бюджет.
Відповідно до статті 45 частини 4 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
При цьому частиною 5 вказаної статті передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Відповідно до статті 78 частини 5 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Відповідно до Положень про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 (у редакції Наказу від 30 листопада 2010 року № 449) Єдиний казначейський рахунок - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Єдиний казначейський рахунок, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України та регламентується законодавством.
На субрахунках Єдиного казначейського рахунку ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Аналізуючи зазначені приписи суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що сплата коштів до відповідного бюджету (державного бюджету) за самостійно узгодженим позивачем податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, кошти фактично надійшли до відповідного бюджету (державного бюджету), а помилкове зазначення коду платежу не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та до відповідного бюджету. Зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань та застосування до платника податків штрафу. Допущена помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків Державного бюджету України.
Відповідно до статті 72 частини 4 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.01.2014 року, за якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 - директора ТОВ "Ваго" до адміністративної відповідальності за статтею 163-2 частиною 1 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Висновки суду, що викладені у цій постанові, є обов'язковими при розгляді даної справи і відповідні обставини доказуванню не підлягають.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки посадових осіб податкового органу є необґрунтованими, суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються документами наявними у товариства.
У той же час необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В світлі висновку, викладеному у п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, судам необхідно перевіряти відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначення помилкового коду не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату податкових зобов'язань, відтак застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) є безпідставним.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач не довів правомірності своїх дій при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року у справі № 807/1623/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий-суддя В.П. Сапіга
Судді: Р.В. Кухтей
І.М. Обрізко