ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 березня 2015 року 12:05 № 826/4039/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участю секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Співдружність»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про визнання незаконним та скасування розпорядження,
за участю сторін:
представник позивача: Келембет М.В.
представник відповідача: Саакян Н.І.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.03.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Співдружність» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якій просить суд визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 24.02.2015 №378 про застосування заходів впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Співдружність».
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що розпорядження відповідача від 24.02.2015 №378 про застосування заходів впливу до ТДВ «СК «Співдружність» є необґрунтованим та складене з порушенням норм законодавства. Вказав на те, що Правила добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) ТДВ «СК «Співдружність» на момент перевірки були зареєстровані Нацкомфінпослуг, а тому зауваження до їх змісту є безпідставними. Посилався на те, що відповідач пропустив строк для видання приписів та розпорядження, встановлений законодавством. Зазначив, що підстави для зупинення дії ліцензії були відсутні.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що позивач здійснював страхову діяльність, з порушенням норм законодавства, у зв'язку з чим видано оскаржуване розпорядження. Вважає, що доводи позивача про недотримання норм законодавства при винесенні розпорядження є необґрунтованими. Посилався на те, що порядок застосування заходів впливу до страховиків врегульоване спеціальними нормативно-правовими актами, якими керувався відповідач при виданні оскаржуваного розпорядження. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі акта позапланової виїзної перевірки ТДВ «СК «Співдружність» від 26.12.2014 №227/13-8 ФП та Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.12.2012 №2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 за №2112/22424, складено акт про правопорушення ТДВ «СК «Співдружність» вимог законодавства про фінансові послуги від 26.12.2014 №1366/13-15/13/7 (а.с. 49-50 Т. І).
Згідно вказаного акта, позивач порушив вимоги законодавства про фінансові послуги, зокрема:
- пункту 8.3 розділу 8 Ліцензійних умов здійснення страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003 №40, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.09.2003 за №805/8126 (далі - Ліцензійні умови №40);
- абзацу десятого частини четвертої статті 16 Закону України «Про страхування»;
- абзацу другого частини другої статті 17 Закону України «Про страхування» та вимог пункту 3.5 Ліцензійних умов №40.
У зв'язку з виявленням зазначених порушень, відповідач застосував до позивача захід впливу у формі оскаржуваного розпорядження від 24.02.2015 №378 «Про застосування заходу впливу до ТДВ «СК «Співдружність» (далі - Розпорядження №378), яким, зокрема, постановлено:
- приписати ТДВ «СК «Співдружність» усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені в пунктах 1, 2 констатуючої частини цього розпорядження у термін включно до 24.03.2015 та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у 10-денний строк з дня закінчення встановленого терміну усунення;
- тимчасово зупинити (обмежити) ТДВ «СК «Співдружність» дію ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
В пункті 1 констатуючої частини Розпорядження №378 зазначено, що договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами №ВТО/0017-14 від 04.09.2014 не містить строків сплати страхових внесків, що є порушенням абзацу 10 частини 4 статті 16 Закону України «Про страхування», відповідного до якого договір страхування повинен містити розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати.
В пункті 2 констатуючої частини Розпорядження №378 зазначено, що Правила добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) ТДВ «СК «Співдружність» не містять особливих умов, що є порушенням абзацу 18 частини 2 статті 17 Закону України «Про страхування», а також пункту 3.5 розділу 5 Ліцензійних умов №40.
Не погоджуючись з Розпорядженням №378, позивач оскаржив його до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Уповноважений орган - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (частина 8 статті 2 Закону України «Про страхування»).
Положеннями пункту 3.5 Ліцензійних умов №40 правила страхування, подані для реєстрації, мають бути пронумеровані, прошнуровані, скріплені підписом відповідальної особи і печаткою страховика. Правила повинні містити всі умови, визначені статтею 17 Закону України «Про страхування», бути викладені державною мовою та мати суцільно пов'язаний закінчений зміст, граматично та логічно узгоджену інформацію.
Згідно з частиною 4 статті 17 названого Закону, уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті.
Отже, законодавством встановлені вимоги, яким відповідати правила страхування, що подаються в Уповноважений орган для реєстрації, відповідність правил страхування цим вимогам перевіряється Уповноваженим органом при розгляді поданих на реєстрацію правил, та у разі їх невідповідності вказаним вимогам Уповноважений орган відмовляє в реєстрації поданих правил.
Суд встановив, що Правила добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) ТДВ «СК «Співдружність» були подані до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг та за результатом перевірки поданих позивачем Правил 30.04.2013 Нацкомфінпослуг зареєструвала їх (а.с. 65 Т.І).
Тобто, на момент проведення позапланової перевірки, за результатами якої видано оскаржуване розпорядження, Правила добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) були зареєстровані Нацкомфінпослуг, що свідчить про підтвердження відповідачем відповідності цих правил вимога законодавства та необґрунтованості вимог усунення порушень законодавства.
Щодо доводів відповідача про відсутність у договорі добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 04.09.2014 №ВТО/0017-14 строків сплати страхових внесків, що є порушенням вимог законодавства про фінансові послуги, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 4 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування повинен містити, зокрема, розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати.
Дослідивши зміст договору від 04.09.2014 №ВТО/0017-14, копія якого наявна в матеріалах справи, суд встановив, що пункті 3 даного договору визначені страхова сума, страхові платежі та строки їх сплати. Строк сплати страхових внесків визначений у пункті 3.5.2 договору, який передбачає, що страхувальних має право сплатити страховий платіж частинами, самостійно визначивши розмір та строк сплати частини, але в межах умов щодо загального страхового платежу у відповідності до пункту 3.5.1 договору.
Отже, вказаний договір містить узгоджені між сторонами умови щодо строків сплати страхових внесків.
Позивач, в обґрунтування протиправності Розпорядження №378 також вказав на те, що відповідач пропустив строк, встановлений для видання приписів Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно якого уповноважений орган державного нагляду (контролю) має право видавати приписи, розпорядження про усунення порушень, виявлених під час здійснення планових або позапланових заходів протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю).
Оскільки акт позапланової виїзної перевірки ТДВ «СК «Співдружність» та акт про правопорушення вимог законодавства про фінансові послуги складені 26.12.2014, то на думку позивача, граничним строком для видання оскаржуваного розпорядження від 24.02.2015 №378 є 31.12.2014, тобто відповідач видав дане розпорядження з порушенням строку, встановленого вказаним Законом.
Відповідач проти наведених доводів позивача заперечив. Вказав на те, що пунктом 4.5 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20.11.2012 №2319 (далі - Положення №2319) встановлено, що Нацкомфінпослуг, як колегіальний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, протягом 60 календарних днів з дня порушення провадження у справі про правопорушення.
Отже, відповідач вважає, що ним видано оскаржуване розпорядження у межах строку, встановленого законодавством.
Суд відхиляє наведені доводи позивача, оскільки Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Водночас, Положення №2319 розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.
Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.
Отже, Положення №2319 по відношенню до вищезазначеного Закону, є спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює порядок та умови застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.
Щодо застосування Розпорядженням №378 заходу впливу у вигляді тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензій, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Розпорядження №378, Нацкомфінпослуг тимчасово зупинило (обмежило) дію ліцензій ТДВ «СК «Співдружність» на право здійснення страхової діяльності (перелік ліцензій наведений в Розпорядженні) за порушення вимог законодавства про фінансові послуги, зазначене у пункті 3 констатуючої частини Розпорядження.
В пункті 3 констатуючої частини розпорядження вказано про те, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТДВ «СК «Співдружність» є: вул. Хрещатик, буд. 16, оф. 904, м. Київ, 01001. У зв'язку з пожежею, яка мала місце у лютому 2014 року у будівлі за адресою: вул. Хрещатик, буд. 16, м. Київ, позивач не здійснює своєї діяльності за вищевказаною адресою, чим порушено вимоги пункту 2.29 Ліцензійних умов №40.
Відповідно до пункту 2.29 Ліцензійних умов №40 страховик зобов'язаний мати у власності або в користуванні приміщення, а саме нежитлову частину внутрішнього об'єму будівлі, обмежену будівельними елементами, з можливістю входу і виходу, яка використовується виключно цим страховиком при провадженні страхової діяльності, за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Пунктом 7.2 Ліцензійних умов №40 встановлено, що підставами для тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензії є, зокрема, установлений перевіркою факт відсутності страховика за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або Реєстрі, та/або неповідомлення страховиком про зміну свого місцезнаходження Нацкомфінпослуг у строки, визначені законодавством.
Згідно з пунктом 4.2 Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг №2422 від 27.11.2012 керівник та члени інспекційної групи при проведені перевірки зобов'язані скласти окремі акти відповідно до пункту 6.10 розділу IV цих Правил.
підпунктом «а» пункту 6.10 вказаних правил передбачено, що керівник та члени інспекційної групи складають окремі акти у разі відсутності об'єкта нагляду за заявленим місцезнаходженням відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах (переліках) у формі згідно з додатком 3 до цих Правил.
Відповідач не надав доказів складання акта про відсутність ТДВ «СК «Співдружність» за місцезнаходженням, за формою, згідно додатку 3 Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та підпунктом 4 пункту 2.1 Положення №2319 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Пунктом 2.1 Положення №2319 встановлено, що повноваження Нацкомфінпослуг щодо обмеження або відкликання ліцензії страховика на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг реалізуються відповідно до Закону України «Про страхування».
Положеннями пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про страхування» встановлено, що уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Аналогічні положення закріплені в підпункті 19 пункту 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України №1070/2011 від 23.11.2011.
У відповідності до 2 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про страхування» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, з урахуванням абзацу шостого пункту 10 цього розділу.
Зі змісту наведених норм слідує, що рішенню про зупинення дії ліцензії повинен передувати припис Нацкомфінпослуг про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, в якому вимагається від порушника вжити заходів для усунення порушення і тільки, в разі його невиконання страховиком, до останнього може бути застосовано інший захід впливу, зокрема, зупинення дії ліцензій.
За таких обставин, за відсутності припису Нацкомфінпослуг про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг, яким зупинено дію ліцензій на провадження страхової діяльності ТДВ «СК «Співдружність» прийнято відповідачем передчасно без врахування положень пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про страхування» та частини 2 статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.01.2015 №К/800/61290/14.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Розпорядження №378 є проти правним, з огляду на що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Співдружність» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 24.02.2015 №378 «Про застосування заходів впливу до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Співдружність»».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Співдружність» (код ЄДРПОУ 31714697) судові витрати в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський
Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2015.