12.03.2015р. м. Київ К/9991/73874/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Рекламне агентство «Резонанс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 6182,66 гривень, за касаційною скаргою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, -
У серпні 2012 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з Приватного підприємства «Рекламне агентство «Резонанс» адміністративно-господарські санкції у розмірі 6027,78 гривень за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, та пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 154,88 гривень.
На обґрунтування позову послалося на те, що Приватне підприємство «Рекламне агентство «Резонанс» в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХII (далі - Закон № 875-ХII) не забезпечило установленого законодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідно до статті 20 цього Закону відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому на нього не може бути покладена відповідальність, передбачена статтею 20 Закону № 875-ХІІ.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи та іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Рекламне агентство «Резонанс» 8 лютого 2012 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 9 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 1 особу. Відповідач протягом січня-жовтня 2011 року щомісячно подавав до Донецького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій, в тому числі для працевлаштування інвалідів, а з 1 листопада 2011 року працевлаштував 1 інваліда, чим фактично виконав встановлений норматив.
Частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23 лютого 2006 року № 3483-IV зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, тощо.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем фактично у 2011 році виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки з 1 листопада 2011 року 1 інваліда працевлаштовано.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Рекламне агентство «Резонанс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 6182,66 гривень - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Бутенко В.І.
Олексієнко М.М.