04 серпня 2009 р.
№ 11/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Чернова Є.В.,
суддів
Цвігун В.Л.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянув касаційну скаргу
Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
на постанову
від 26.05.09 Житомирського апеляційного господарського суду
у справі
№11/150 господарського суду Хмельницької області
за позовом
Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
до
Летавської сільської ради
про
стягнення 49329,60 грн.
у справі взяли участь представники
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
Розпорядженням Голови судової палати ВГСУ від 03.08.09 №02.03-10/304 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е. змінено склад колегії суддів у справі №4/398/08, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя : Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л. та створено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Чернов Є.В., судді: Цвігун В.Л., Ковтонюк Л.В.
У січні 2009 року державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулася в господарський суд Хмельницької області з позовом до Летавської сільської ради про відшкодування шкоди на користь держави в сумі 49329 грн. 60 коп.., заподіяної навколишньому природному середовищу, внаслідок несанкціонованого місця складування твердих побутових відходів за межами с Летава .
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.03.09 (суддя Радченя Д.І), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.09 (колегія суддів у складі: Черпака Ю.К.. Будішевської Л.О., Веденяпіна О.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прийняті судові акти мотивовані відсутністю усіх необхідних елементів правопорушення, які є підставою цивільно-правової відповідальності.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи; зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Позивач вважає, що він не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Рішення посадової особи, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, не є підставою для відшкодування заподіяної шкоди. Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України не розглядають справи про адміністративні правопорушення, тому позбавлені права вирішувати питання про відшкодування шкоди при накладанні адміністративного стягнення. Кодекс України про адміністративні правопорушення має вищу юридичну силу та підлягає безумовному виконанню у порівнянні з підзаконним актом, яким є Інструкція з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004р. № 264 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. № 934/9533, тому посилання суду на цю Інструкцію суперечить як вимогам КУпАП України
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Летавської сільської ради, проведеної Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області 22.08.2008р., виявлено несанкціоноване місце складування твердих побутових відходів за межами с.Летава на території Летавської сільської ради на землях колишнього господарства № 3 по вул.Дробного, площею 1,29 га, про що складено акт від 22.08.2008р. № 002414 (а.с.7).
Листом від 22.08.2008р. № 250 Летавська сільська рада підтвердила місцезнаходження сміттєзвалища твердих побутових відходів (а.с.10, 11).
22 серпня 2008 року державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 003572 щодо порушення правил поводження з відходами, а саме: на території Летавської сільської ради в с.Летава на землях господарського двору № 3 по вул.Дробного знаходиться стихійне сміттєзвалище, що є порушенням ст.ст.17, 33 Закону України "Про відходи" (а.с.22).
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 29.08.2008р. № 002130 на сільського голову Летавської сільської ради накладено адміністративне стягнення штраф - у розмірі 136 грн. за порушення вимог статей 17 і 42 Закону України "Про відходи" (а.с.9, 23).
Рішенням Летавської сільської ради від 10.04.1998р. № 4 "Про виділення території для сміттєзвалища на території сільської ради" вирішено виділити територію під сміттєзвалища, зокрема, в с.Летава, за колишнім господарством № 3 по вулиці Дробного (а.с.18).
Судами встановлено, що Летавською сільською радою відведено місце для сміттєзвалища та отримано відповідний дозвіл на вивіз сміття, що підтверджується листом Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області від 26.03.2009р. № 03/530 і паспортом за реєстраційним номером 18/1 від 26.03.2009р. (а.с.38 - 43).
З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 4 Закону України "Про відходи" регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею , перевезенням, зберіганням , обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.
Позивач обґрунтував вину відповідача порушенням вимог ст. 17, 42 цього закону.
Але ст. 17 цього закону регулює обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.
Судом апеляційної інстанції правильно вказано, що сільська рада не входить до переліку осіб, які згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 43 Закону України "Про відходи" є господарюючим суб'єктом, діяльність якого пов'язана з відходами.
Суб'єктом цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 43 Закону України "Про відходи" та статтею 56 Закону України "Про охорону земель", можуть бути і органи місцевого самоврядування, однак у разі встановлення належними та допустимими у справі доказами усіх необхідних елементів -складових такої відповідальності: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між допущеним порушенням та шкодою, вини.
В силу приписів статей 54 та 83 ГПК України позивач у позовній заяві самостійно визначає предмет та підстави позову, до яких в даному випадку належить заподіяння відповідачем порушення у сфері поводження з відходами та у сфері охорони земель, а господарські суди не мають права виходити за межі предмету та підстав позову, визначених позивачем. Також саме позивач у справі про стягнення шкоди повинен довести наявну протиправну поведінку заподіювача шкоди, шкоду, причинний зв'язок між ними
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи не доведено здійснення вказаних порушень безпосередньо самою сільською радою, та що сільська рада в межах виконання нею функцій органу місцевого самоврядування не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами.
Касаційна скарга містить також доводи про допущені відповідачем порушення у сфері контролю за поводженням з відходами на території ради та посилання на норми законодавства, що регулюють її відповідальність за такі порушення.
Судова колегія погоджується з доводами скаржника щодо можливості притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за такі порушення, однак звертає увагу касатора, що відповідні порушення не наводились позивачем в якості підстав поданого позову та стягнення шкоди, в зв'язку з чим ці доводи не можуть спростовувати висновків судів попередніх інстанцій.
Заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що відповідно до ст. 1166 ЦК України відсутність вини повинен доводити відповідач. В даному випадку суд вини відповідача не встановив. А згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто позивач має обґрунтувати свої позовні вимоги належними та допустимими доказами..
Статтею 42 Закону України "Про відходи" зазначено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.
Скаржник не звернув увагу на те, що в адміністративному провадженні встановлена вина посадової особи і саме їй пропоноване сплатити штраф та збитки (а.с.23).
Доводи касаційної скарги про те, що сміттезвалище є несанкціонованим спростовується дослідженими в судах попередніх інстанцій доказами, а саме, що воно є санкціонованим (рішення сільради №4 від 10.04.1998р. (а.с.18). Додатково досліджувати ті чи інші обставини справи, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті у справі судові акти відповідають нормам чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 16.03.09р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.09 у справі №11/150 -без змін.
Головуючий, суддя Є.Чернов
Судді В.Цвігун
Л.Ковтонюк