05 серпня 2009 р.
№ 5020-2/077
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 травня 2009 року у справі № 5020-2/077 Господарського суду міста Севастополя за позовом Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсплав", м. Севастополь, про стягнення 620 151,43 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Мерзлякова О.О. (дов. № 2040 від 17.04.09);
відповідача -не з'явився,
У січні 2009 року позивач -ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Кримсплав" про стягнення 620 151,43 грн.
Вказував, що в період з 08.08.08 по 11.09.08 ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 767 978,83 грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ2-1000037 від 08.08.08, КФ1-000608 від 04.09.08, КФ2-100169 від 05.09.08, КФ1-000615 від 05.09.08, КФ3-000223 від 06.09.08, КФ2-100175 від 06.09.08, КФ2-100176 від 06.09.08 та КФ2-100203 від 11.09.08.
Посилаючись на часткову сплату боргу, позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 12.03.09, просив стягнути з відповідача на його користь 598 222,98 грн. основного боргу, 2 061,06 грн. річних, 12 562,68 грн. інфляційних, а всього -612 846,72 грн.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2009 року (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 598 222,98 грн. основного боргу, 2 061,06 грн. річних, 12 562,68 грн. інфляційних, 6 128,47 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов усного договору купівлі-продажу в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, річних та інфляційних втрат.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 травня 2009 року (колегія суддів у складі: Гонтаря В.І. - головуючого, Сотула В.В., Борисової Ю.В.) рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивачем, в порушення приписів ст. 33 ГПК України, належними доказами не доведено отримання товару відповідачем, що є підставою для відмови в позові.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 202, 204, 207, 225, 226, 626, 638, 692 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в період з 08.08.08 по 11.09.08 позивачем, на підставі усної угоди, було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 767 978,83 грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ2-1000037 від 08.08.08, КФ1-000608 від 04.09.08, КФ2-100169 від 05.09.08, КФ1-000615 від 05.09.08, КФ3-000223 від 06.09.08, КФ2-100175 від 06.09.08, КФ2-100176 від 06.09.08 та КФ2-100203 від 11.09.08.
Товар, за вище вказаними накладними, отриманий представником відповідача на підставі довіреностей ЯПЗ № 696960 від 08.08.08 та ЯПЗ № 696982 від 04.09.08 на ім'я Чугурьян Т.Н.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно листа відповідача № 271 від 02.12.08 останній не заперечує факту отримання ним товару за накладними, проте не має можливості сплатити вказану позивачем суму, так як кількість, асортимент та ціна товару не були погоджені сторонами у встановленому законом порядку та погоджується вирішити питання часткового повернення товару.
Отже, відповідач не заперечує факту отримання товару від позивача за вказаними накладними, що свідчить про визнання сторонами договірних правовідносин.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд правильно встановив та виходив з того, що між сторонами у справі було укладено усну угоду про поставку товару, на підставі якої позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 767 978,83 грн., проте останній не здійснив його оплату, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних та річних.
За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, місцевим судом на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами отримання товару відповідачем, суд апеляційної інстанції виходив з того, що усна домовленість між сторонами, як форма договору на постачання металопрокату, суперечить нормам цивільного законодавства України.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Поставка товару позивачем та його отримання відповідачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.
Водночас, суд апеляційної інстанції посилався та на ту обставину, що в довіреностях ЯПЗ № 696960 від 08.08.08 та ЯПЗ № 696982 від 04.09.08. містять виправлення та підпис невстановленої особи, що є порушенням п. 12 Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", згідно якого забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність.
Проте, вказані виправлення не суперечать вимогам "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", згідно п. 4.2. якого помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.
Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що вказані довіреності мають виправлення, проте не звернув уваги на ту обставину, що виправлення здійснені у відповідності до вимог вказаного положення та завірені печаткою відповідача, що вплинуло на правильність оцінки довіреностей, як доказів отримання товару та, як наслідок, на застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що винесена з порушенням норма матеріального права, підлягає скасуванню, а законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції -залишенню в силі.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 травня 2009 року у справі № 5020-2/077 скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2009 року у справі № 5020-2/077 залишити в силі.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик