25 березня 2015 року Житомир справа № 806/59/13-a
час прийняття: 11 год. 45 хв. категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
за участі секретаря Слісарчука Б.Я.,
за участі представників позивача Озарко М.В., Дубас І.І., Воробець В.Я,,
за участі представника відповідача Синицької Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт" звернулось до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить, визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.11.2012 року №0000902301 та №0005252301, від 28.08.2012 року №0001052301, №0000852301. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначило, що висновки актів перевірки на підставі яких прийняті оскаржуванні рішення є безпідставними, а спірні рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначило, що витрати не визнані контролюючим органом є витратами операційної діяльності та іншими витратами які відповідно до вимог Податкового кодексу України включаються до витрат, що враховуються при обчисленні об"єкта оподаткування та підтвердженні документально. Від"ємне значення об"єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 850541 грн. за І квартал 2011 року до складу витрат наступних звітних періодів включено правомірно, так як податкове повідомлення - рішення, яким його зменшено за результатами попередньої перевірки, скасовано судом.
В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях щодо позову.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні відповідача замінено на належного, а саме: Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію, замінено на Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Судом встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка приватного акціонерного товариства „Транснаціональна корпорація „Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт № 1044/22-01/32805271 від 10.08.2012 року (т.1 а.с.24-64).
В акті перевірки зазначено наступні порушення:
- пункту 44.1 статті 44, пункт 138.1, 138.2, 138.8 ст.138 статті 138 розділу III Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року в сумі 4986984 грн.; завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за I квартал 2012 року в сумі 5016322 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 104585 грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого підприємством втрачено право на бюджетне відшкодування та завищено значення рядка 24 Податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 446630 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0001052301 від 28.08.2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 250356 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 30375 грн.;
- №0000852301 від 28.08.2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5016322 грн.;
- №0000902301 від 28.08.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 446630 грн.;
- №0000922301 від 28.08.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування та відмову від отримання сум бюджетного відшкодування в сумі 446630 грн.
Під час адміністративного оскарження позивачем вищевказаних рішень Державною податковою службою у Житомирській області прийнято рішення №18054/О-С/10-205 від 05.11.2012 р. згідно якого податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000902301 від 28.08.2012 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 446630 грн. скасоване частково в сумі 161373 грн., а в частині 285257 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000922301 від 28.08.2012 року про збільшення суми бюджетного відшкодування в сумі 446630 грн. скасоване частково в сумі 159 223 грн., а в частині 287 407 грн. залишено без змін (т.1 а.с.136-139).
Податковим органом взамін скасованого податкового повідомлення - рішення №0000902301 від 28.08.2012 року прийнято нове рішення №0000902301 від 05.11.2012 р., яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 285257 грн. (т.1 а.с.130). Взамін скасованого повідомлення-рішення №0000922301 від 28.08.2012 року прийнято нове рішення №0005252301 від 05.11.2012 р., яким збільшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 287 407 грн. (т.1 а.с.132).
Встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" з розгляду питань викладених у скарзі від 06.09.2012 року №465, поданій до ДПС у Житомирській області , за результатами якої складено акт №1494/22-01/32805271 від 19.10.2012 року (т.1 а.с.65-80).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- п.44.1 ст.44 п.138.1, 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від"ємного значення об"єкту оподаткування по податку за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 4986984; завищення від"ємного значення об"єкту оподаткування за І квартал 2012 року в сумі 5016322 грн.; завищення податку на прибуток на загальну суму 250356 грн.
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством втрачено право на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок на суму 285287 грн. та завищено значення рядка 24 Податкової декларації з податку на додану вартість та завищено податковий кредит на загальну суму 287407 грн.
Досліджуючи правомірність винесення оскаржуваних рішень судом встановлено наступне.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 05.11.2012 року №0000902301 та №0005252301, то суд зазначає наступне.
Під час розгляду скарги позивача встановлено, що при формуванні позивачем звітності за 1 квартал 2012 року враховано від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні періоди в тому числі збитки за 1 квартал 2011 року в сумі 850 541 грн.
В акті перевірки зазначено, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ ТНК "Граніт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (акт від 12.07.2011 року №1048/23-01/32805271) підприємству зменшено від"ємне значення об"єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 850541 грн. яке враховано при складанні декларації за ІІ квартал 2011 року, ІІ - ІІІ квартали 2011 року та ІІ-V квартали 2011 року в результаті чого на порушення п. 150.1 ст. 150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України невірно визначено від"ємне значення об"єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об"єкту оподаткування на суму 850541 грн. (т.1 а.с.34).
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 12.07.2011 року №1048/23-01/32805271 контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 25.07.2011 року за № 0000602301, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 850541 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. 00 коп., № 0000572301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 307064 грн. 00 коп. (за основним платежем - 245651 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 61413 грн. 00 коп.) та від 26.07.2011 року № 0000612301, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 114 027 грн. 00 коп.
Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались підприємством у судовому порядку (справа №0670/82/12).
Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Транснаціональна корпорація "Граніт" задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 25.07.2011 року № 0000602301, № 0000572301 та від 26.07.2011 року № 0000612301.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 р. апеляційні скарги Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби та прокуратури Житомирської області залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 р. без змін. Вказане рішення набрало законної сили.
Відповідно ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, судом встановлено, що позивачем від"ємне значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 850541 грн. за І квартал 2011 року до складу витрат наступних звітних періодів включено правомірно, так як податкове повідомлення - рішення, яким його зменшено за результатами попередньої перевірки, скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.
З наведених вище підстав, податкові повідомлення - рішення від 05.11.2012 року №0000902301 та №0005252301 є неправомірними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0001052301, то суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що ПрАТ ТНК „Граніт" порушено пункт 44.1 статті 44, пункт 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, внаслідок відсутності реально вчинених господарських операцій у зв'язку із не доведенням факту придбання товарів від приватного підприємця ОСОБА_5 та приватного підприємця ОСОБА_6, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 126812 грн. (т.1 а.с.42-43).
Судом встановлено, що 01 січня 2011 року між позивачем ( Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №10111-3 (т.1 а.с.158).
За умовами вказаного договору сторони домовились передавати, оплачувати та приймати товар в порядку передбаченому цим договором.
Згідно видаткової накладної №72701 від 27.07.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 відпустив, а ВАТ Транснаціональна корпорація «Граніт» прийняло наступний товар: каток опорний однобортний 24-21-169СП в кількості 3 шт. та каток опорний однобортний 24-21-170СП в кількості 2 шт. на загальну суму 14 000 грн.(т.1 а.с.155).
Виконання умов вказаного договору підтверджується, в тому числі, податковою накладною (т.1 а.с.156), яка відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Також, між позивачем (Покупець) та ПП ОСОБА_6 (Продавець) укладено договір купівлі - продажу від 03.03.2011 року №03/01-1.
За умовами вказаного договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупця товар, на підставі заявлених Покупцем замовлень на постачання, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0000166 від 15 серпня 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 відвантажив, а ВАТ Транснаціональна корпорація «Граніт» отримало ленту конвеєрну 1200мм. в кількості 26,4 кв. м. на суму 12 143,89грн. Відповідно до видаткової накладної №РН-0000176 від 30 серпня 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_6 відвантажив, а ВАТ Транснаціональна корпорація «Граніт» отримало вал СМД-111Б в кількості 1шт. на суму 12 000 грн.
Виконання умов вказаного договору підтверджується, в тому числі, податковими накладними, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
Крім того, на запит суду ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 надано документальне підтвердження щодо господарських взаємовідносин з ПАТ "Транснаціоналіна корпорація "Граніт" за спірний період (т.3 а.с.104-126).
В акті перевірки зазначено, що отримання і реалізація товарів зі складу продавця не підтверджено належним чином оформленими документами (т. а.с.71).
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що адреса зазначена в транспортних документах, не відповідає фактичному місцю знаходженню складських приміщень ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6
Судом встановлено, що згідно пункту 4 договору №10111-3 від 01.01.2011 року приймання товару здійснюється на складі продавця згідно видаткових накладних.
Встановлено, що між ТОВ "Металопромбаза" (Суборендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Суборендар) укладено договір оренди складського приміщення №1 від 03.01.2011 року (т.3 а.с.155-156) та договір оренди офісного приміщення №2 від 03.01.2011 року (т.3 а.с.158-159).
Суборендодавець передає Суборендарю, а Суборендар приймає в строкове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в строкове платне володіння та користування.
Також, між ФОП ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТОВ "Агро-Союз- Хмельницький" (Орендар) укладено договір оренди (найму) об"єкті нерухомості №01/03 від 01.03.2011 року (т.3 а.с.161-163).
За умовами вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування приміщення, які розташовані за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева,68.
Судом встановлено, що у видаткових накладних, виписаних для приймання товару зазначена адреса складських приміщень відповідає адресам зазначеним у вищевказаних договорах оренди (т. 3 а.с.126).
За таких обставин, судом встановлено, що у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на момент здіснення господарських операцій з позивачем були наявні складські приміщення для приймання та передачі ТМЦ. Фактичне отримання підприємством від зазначених контрагентів ТМЦ підтверджено належними первинними документами та не спростовано висновками акту перевірки.
Щодо зазначеного в акті перевірки про недоліки первинних документів, то суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки таких документів, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак зазначені вище висновки контролюючого органу, є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.
Щодо посилання контролюючого органу на акти перевірки Коростенської ОДПІ про перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 (т.1а.с.42,75) та ФОП ОСОБА_6 (т.1 а.с.43, 78), то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань з ПДВ, виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.
Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ, податку на прибуток, інших обов'язкових платежів до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат при обчисленні податку на прибуток, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.
Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», такі рішення є самостійним джерелом права, а отже є своєрідним «гіравозахисним мечем» на шляху утвердження справедливого правосуддя.
Згідно зі статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02) від 09.01.2007 року) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, заумови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
За таких обставин, Приватне акціонерне товариство "Транснаціональна корпорація "Граніт" не може нести відповідальність за законність чи незаконність ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а також компаній - контрагентів вказаних підприємців.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Судом встановлено, що придбання позивачем товарів від приватного підприємця ОСОБА_5 та приватного підприємця ОСОБА_6 підтверджено належними первинними документами. Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності.
За таких обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 правомірно включені позивачем до складу витрат підприємства, оскільки факт придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність даних господарських операцій.
Також, в акті перевірки зазначено, що у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року ПрАТ ТНК "Граніт" здійснювало реалізацію продукції власного виробництва (щебеневої продукції) за ціною нижчою від фактично понесених витрат (т.1 а.с.30).
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
З урахуванням наведеної норми необхідною умовою зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є придбання активів (тобто товарів, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.
Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
З урахуванням наведеного, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Поряд з цим наявність умов, що свідчить про правомірність такої діяльності, має підтверджуватися належними доказами.
Здійснюючи операції з реалізації продукції власного виробництва за ціною, нижчою за фактично понесені витрати, підприємство зазнає збитків.
З акту перевірки встановлено, що у перевіряємий період у позивача було укладено багато експортних договорів, тобто, був попит на продукцію ПАТ.
Податковим органом для підтвердження висновку про відсутність економічної доцільності продажу власної продукції за ціною нижчою від фактично понесених витрат надані копії ВМД (а.с.53-63 т.3) інших суб"єктів господарювання, згідно яких ціна на аналогічну продукцію є значно вищою, ніж ціни позивача.
Суд зазначає, що суб'єктом господарювання не надано доказів, які б свідчили про факт отримання економічного ефекту від такої реалізації, що в свою чергу стало б підставою для висновку про зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що реалізація продукції власного виробництва (щебеневої продукції), за ціною, нижчою від фактично понесених витрат не має розумну економічну причину, а тому відповідно включення до складу витрат витрати по реалізації такої продукції в розмірі 221189 грн. (розрахунок т.3 а.с.38) є неправомірним.
З наведених вище підстав, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення- рішення від 28.08.2012 року №0001052301 від підлягає скасуванню в частині суми 29167,00 грн. та нарахованої на цю суму штрафної санкції, в іншій частині є правомірним (а.с. 38-40 т.3).
Щодо податкового повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0000852301, то суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що на порушення п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачем невірно визначено від"ємне значення об"єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування, на суму 850541 грн. (т.1 а.с.34).
Як встановлено вище, з урахуванням судового рішення по справі №0670/82/12 підприємством від"ємне значення об"єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 850541 грн. за І квартал 2011 року до складу витрат наступних звітних періодів включено правомірно, а тому зменшення контролюючим органом від"ємного значення об"єкту оподаткування в зазначеній сумі є протиправним.
В акті позапланової виїзної документальної перевірки від 19.10.2012 року, проведеної по скарзі платника податків, зазначено, що на порушення пп.138.1, пп.138.2, пп.138.8 п. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем невірно визначено суму загальновиробничих витрат за ІІ - ІV квартали 2011 року. У рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ - ІV квартали 2011 року задекларовано загальновиробничі витрати на суму 5642500 грн., а згідно головної книги, обороту по рахунку 91, аналізу рахунку 91, пояснень, викладених посадовими особами позивача у скарзі від 06.09.2012 року, первинних та банківських документів сума становить 2190701 грн., в результаті чого платником завищено витрати, що враховуються при визначені об"єкта оподаткування на суму 3451799 грн. (т.1 а.с.69).
При цьому, в акті планової виїзної перевірки від 10.08.2012 року зазначено, що перевіркою відображених у рядку 06.1 Декларації "адміністративні витрати" показників за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року у сумі 1530116 грн. на підставі перевірених первинних документів не встановлено завищення або заниження задекларованих підприємством у зазначеному рядку декларації показників (а.с. 33 т.1).
Так само, не встановлено завищення або заниження задекларованих підприємством у рядку 06.2 декларації показників "витрат на збут" (т.1 а.с.33).
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Податковим органом не надано жодних документів, які б підтверджували суми витрат, зазначені в акті позапланової перевірки та усували розбіжності між протилежними висновками контролюючого органу, викладених з тих самих господарських операцій позивача в двох актах перевірки.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0000852301 в частині суми 4302340,00 грн. (т.3 а.с.40).
В акті перевірки зазначено, що у періоді з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року ПрАТ ТНК "Граніт" здійснювало реалізацію продукції власного виробництва (щебеневої продукції) за ціною, нижчою від фактично понесених витрат (т. 1 а.с.68).
Суд зазначає, що питання правомірності включення підприємством до складу витрат на виготовлення продукції за ціною, нижчою від фактично понесених витрат вже досліджувалось судом в даній справі (податкове повідомлення - рішення від 28.08.2012 року №0001052301).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що підприємством неправомірно включено до складу витрат витрати по реалізації продукції власного виробництва за ціною нижчою від фактично понесених витрат у загальному розмірі 713982 грн. в т.ч. 684644 грн. -2011 рік, 29338 грн. - 2012 рік (т.3 а.с.40).
Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкові - повідомлення рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.11.2012 року №0000902301 та №0005252301 підлягають скасуванню в повному обсязі, податкове - повідомлення рішення від 28.08.2012 року №0001052301 підлягає скасуванню в частині суми 29167,00 грн. та нарахованої на цю суму штрафної санкції та податкове - повідомлення рішення від 28.08.2012 року №0000852301 підлягає скасуванню в частині суми 4302340,00 грн. В іншій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Скасувати податкові - повідомлення рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.11.2012 року №0000902301 та №0005252301.
Скасувати податкове - повідомлення рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 28.08.2012 року №0001052301 в частині суми 29167,00 грн. та нарахованої на цю суму штрафної санкції.
Скасувати податкове - повідомлення рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 28.08.2012 року №0000852301 в частині суми 4302340,00 грн.
В іншій частні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 30 березня 2015 р.