27 лютого 2015 р. Справа № 804/1612/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛуніної О.С.
при секретаріГамовій Л.І.
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Палюха К.С. Сорокіної В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Спільного українського-литовського-британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнисого підприємства «Скарб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У січні 2015 року СП ТОВ НВП «Скарб» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007962204 від 12 грудня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230 940,00 грн., в тому числі за основним платежем - 153 960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 980,00 грн.;
- стягнути на користь СП ТОВ НВП «Скарб» з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 461,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП ТОВ НВП «Скарб» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за липень 2014 року, ТОВ «Анріон» за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт № 692/22-04/24236144 від 04.11.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0007962204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 230 940,00 грн. (основний платіж - 153 960,00 грн., штрафна санкція - 76 980,00 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, надала письмові заперечення, у яких зазначила, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0007962204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 230 940,00 грн. (основний платіж - 153 960,00 грн., штрафна санкція - 76 980,00 грн.) діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що СП ТОВ НВП «Скарб» зареєстроване 11.04.1996 року виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ Головного управління МІндоходів у Дніпопетровській області та є платником податку на додану вартість.
Судом встановлено, що з 04.11.2014 року по 04.11.2014 року на підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.11.2014 року № 779, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту - Троненко Юлією Сергієвною, відповідно до п. п. 78.1.1, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (далі - ПК України), проведена документальна невиїзна позапланова перевірка СП ТОВ НВП «Скарб» під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за липень 2014 року, ТОВ «Анріон» за серпень 2014 року.
За результатами перевірки Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 692/22-04/24236144 від 04.11.2014 року.
У ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СП ТОВ НВП «Скарб» по взаємовідносинам з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «Анріон» встановлено:
- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за липень 2014 року та ТОВ «Анріон» за серпень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій;
порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого СП ТОВ НВП «Скарб»завищено податковий кредит за ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за липень 2014 року на суму 67 239,16 грн. та ТОВ «Анріон» за серпень 2014 року на суму 86 720,70 грн.
За наслідками акту перевірки, Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року за № 0007962204 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 230 940,00 грн.
Під час судового розгляду справи встановлено, що 25.04.2014 року між СП ТОВ НВП «Скарб» та ТОВ «Консалтінг Технолоджі» укладено договір купівлі-продажу №25/04-14.
Відповіндно до умов договору ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (продавець) зобов'язується передати у власність СП ТОВ НВП «Скарб» (покупець) товар (чушки з бронзи), а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на протязі 15-ти банківських днів від дати відвантаження. Поставка инснювалась на умовах ЕХW франко-склад продавця (Правила ІНКОТЕРМС 2000).
Виконання договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, та довіреністю на отримання товару.
Транспортування відбувалось за умовами договору № 28/04 про надання транспортних послуг від 28.04.2014 року.
Згідно п.1.1 даного договору, замовник замовляє, а виконавець надає послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в внутрішніх сполученнях. За договором виконавець може здійснювати перевезення власним автотранспортом або за згодою сторін виконувати інші доручення замовника.
Виконання договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.
Розрахунки проводились у безготівковій формі.
Також, судом встановлено, що взаємовідносини між СП ТОВ НВП «Скарб» та ТОВ «Анріон» здійснювались на умовах договору купівлі продажу № 07/07-14 від 07.07.2014 року.
Згідно умов договору, ТОВ «Анріон» (продавець) зобов'язується передати у власність СП ТОВ НВП «Скарб» (покупець) товар (чушки з бронзи), а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на протязі не більше 25-ти банківських днів від дати поставки. Поставка товару здійснюється га умовах ЕХW франко-склад продавця (Правила ІНКОТЕРМС 2012) за адресою: м. Київ, вул. Хвойки, 10.
За п.1.2 договору, найменування, одиниці виміру, кість, ціна, якість товару визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного говору.
Датою поставки є дата прийому товару згідно міток на первинних та товарно- транспортних документах.
Виконання договору підтверджується первинними документами: податі накладними, видатковими накладними, та довіреністю на отримання товару.
Транспортування відбувалось за умовами договору № 28/04 про надання транспортних послуг від 28.04.2014 року.
Згідно п. 1.1 даного договору, замовник замовляє, а виконавець надає послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом в внутрішніх сполученнях. Згідно з даним договором виконавець може здійснювати перевезення власним автотранспортом або за згодою сторін виконувати інші доручення замовника
Виконання договору підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковоми накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 631 та товарно-транспортними накладними.
Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи.
Отже, судом встановлено, що за наслідками господарських операцій з даним постачальником відбулися зміни в структурі активів СП ТОВ НВП «Скарб».
Податковий орган в акті перевірки робить висновок, що за результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, на придбані товари за договорами кулівлі-продажу не надано документів, які б містили відомості про походження товару (сертифікати якості виробника, технічні умови та інші документи), внаслідок чого завищено податковий кредит за ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за липень 2014 року на суму 67 239,16 грн. Та ТОВ «Анріон» за серпень 2014 року на суму 86 720,70 грн.
Проте, суд не може погодитьсь з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.
Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.
Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Приписами п. 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того у відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків.
Так, у акті перевірки зазначено, що на придбані товари за договорами купівлі-продажу не було надано документів, які б містили відомості про походження товату (сертифікати якості виробника, технічні умови та інші документи).
Однак, в Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, придбані товари, а саме: чушки з бронзи - відсутні.
Таким чином, на зазначені товари сертифікати якості виробником не видаються, тому не можливо надати документів, які б містили відомості про походження товару (сертифікати якості виробника, технічні умови та інші документи).
Що стосується тверджень податкового органу про те, що позивачем не надано документальних доказів залучення до перевезень ТОВ «ПРОМ-БІЗ», а в самих ТТН не вказано номер державної реєстрації автомобіля, який здійснював перевезення, суд зазначає.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між СП ТОВ НВП «Скарб» уклало договір з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» на постачання товару. Оскільки власного транспорту СП ТОВ НВП «Скарб» не має, то уклав з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» окремий договір на надання транспортних послуг № 28/4 від 28.04.2014 року. Після підписання з ТОВ «Анріон» аналогічного договору на постачання товару, перевізником залишився ТОВ «Консалтінг Технолоджі» в рамках договору на транспортні послуги № 28/4 від 28.04.2014 року.
Умовами договору передбачено право ТОВ «Консалтінг технолоджі» на залучення до перевезення третіх осіб, крім того, зазначено, що сторона, що залучила до виконання умов договору третіх осіб, несе відповідальність за виконання третьою особою умов договору, як за свої власні дії.
Отже, доставка будь-якої замовленої в ТОВ «Консалтінг Технолоджі», або ТОВ «Анріон» партії товару могла виконуватися або транспортними засобами, що належать безпосередньо ТОВ «Консалтинг Технолоджі», або транспортом, замовленим ТОВ «Консалтінг Технолоджі» в третьої особи. В усіх випадках послуга доставки мала бути сплачена СП ТОВ НПП «Скарб» на розрахунковий рахунок ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за договором № 28/04 від 28.04.2014р.
Даний договір не забороняв використання попутних перевезень, що здешевлює вартість послуги доставки і не обмежував вибір транспортного засобу за місцем його реєстрації, у тому числі не включав вимогу використовувати виключно автотранспорт, зареєстрований в Україні.
Доставка товару від обох постачальників в період липень-серпень 2014 року здійснювалась автомобілем Нyundai НD 500 державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій ОСОБА_6. Для кожної партії товару оформлялися погоджені заявки на доставку між СП ТОВ НПП «Скарб» і ТОВ «Консалтінг Технолоджі». Кожна заявка включала окрім дати, місця вантаження і розвантаження товару - вказівку від ТОВ «Консалтінг Технолоджі» про транспортний засіб доставки і фірму, що забезпечує перевезення.
У липні, серпні 2014 року такою фірмою виступало ТОВ «ПРОМ-БІЗ».
За договором про надання транспортних послуг вибір як ТОВ «ПРОМ-БІЗ», так і транспортного засобу був правом ТОВ «Консалтінг Технолоджі», у зв'язку з чим, в заявках на перевезення та відповідних ТТН, перевізником вказано ТОВ «ПРОМ-БІЗ».
Отже, договори та всі інші документи щодо умов перевезення товару та форми оплати, між ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «ПРОМ-БІЗ» знаходяться безпосередньо у ТОВ «Консалтінг Технолоджі».
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем послуги використані у власній господарській діяльності.
Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.
Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України прийшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».
Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС « АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».
Крім того, у п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» та ТОВ «Анріон» (договори, податкові накладні, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо).
Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги СП ТОВ НВП «Скарб» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Спільного українського-литовського-британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнисого підприємства «Скарб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0007962204 від 12 грудня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 230 940,00 грн., в тому числі за основним платежем - 153 960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 76 980,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українського-литовського-британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнисого підприємства «Скарб» сплачений судовий збір у сумі 461,88 (чотириста шістдесят одна гривня вісімдесят вісім копійок) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 березня 2015 року.
Суддя О.С. Луніна