36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
25.03.2015 р. Справа № 917/36/15
За позовом Прокурора Гадяцького району Полтавської області (вул. Лесі Українки, буд.18, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, 37300) в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції у Полтавській області (вул. Коцюбинського, буд. 6, м. Полтава, 36039)
до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке" (с. Березова Лука, Гадяцький район, Полтавська область, 37342)
про стягнення 1 553 397,20 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники:
від прокуратури: Мироненко О.В.
від позивача: Хоміч Л. В.
від відповідача: Сергієнко В. І., Агеєва І. І.
Розглядається позовна заява про стягнення 1 553 397,20 грн. збитків у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись те, що 1) прокурором подано позов з порушенням Закону України "Про прокуратуру" без підтвердження судом підстав для представництва; 2) прокурором не надано доказів проведення перевірки прокуратурою у спірних відносинах, копію постанови про перевірку прокурором відповідачу не надано, подані прокурором докази одержані без законних на те підстав та не можуть бути належним доказом; 3) визначений прокурором позивач у даній справі є неналежним; відповідно до ст.61 Кодексу України "Про надра" державний контроль за геологічним вивченням надр та раціональним використанням надр України здійснюється органом виконавчої влади - Держгеонадрами та її територіальними органами, а Державна екологічна інспекція у Полтавській області не мала підстав для проведення даного виду перевірки; 4) на балансі підприємства перебувають вісім свердловин, де використовуються лише свердловини № 2,3,4,5, а № 1,6 не використовується, свердловини № 7 та № 8 передані на баланс Березоволуцької сільської ради за рішенням від 25.06.2013р.; 5) відповідач має статус землекористувача під свердловинами №1 - № 6; 6) відповідач має право на видобування води без спеціального дозволу на користування надрами, оскільки видобуває не більше 300 куб.м. на добу, вода використовується для власних господарсько-побутових потреб відповідача, 7) відповідач має спеціальний дозвіл на водокористування і інший дозвіл не є потрібним, вчасно сплачує податки та кошти за користування підземними водами; отже відсутнє самовільне водокористування, 8) твердження прокурора про завдання збитків є безпідставним, оскільки відсутні елементи цивільної відповідальності (а.с.58-61).
Відповідачем надана заява про застосування строків давності згідно ст.. 250 Господарського кодексу України (а.с.150).
Відповідачем надана заява про застосування строків позовної давності згідно ст..256-267 Цивільного кодексу України (а.с.161).
Прокурор заперечує проти тверджень відповідача, посилаючись на те, що 1) Державна екологічна інспекція у Полтавській області є належним позивачем у справі оскільки наділена повноваженнями для проведення даного виду перевірки; 2) прокурором не здійснювалася перевірка відповідача в порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності відповідача, позов пред'явлено за результатом вивчення матеріалів перевірки відповідача, проведеною Державною екологічною інспекцією у Полтавській області; 3) реалізація права видобувати підземні води без спеціального дозволу на користування надрами можлива лише при сукупності всіх умов, передбачених ст.. 23 Кодексу України про надра, чого відповідачем дотримано не було; 4) надані до справи докази підтверджують вину та наявність складу цивільного правопорушення; 5) посилання відповідача на сплату ним податків не спростовує необхідності відшкодування збитків, 6) розрахунок збитків проведено відповідно до п. 9.1, п. 9.2 Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389,зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783. Отже, заперечення відповідача не ґрунтуються на законі (а.с.1162-167).
Позивач - Державна екологічна інспекція у Полтавській області відхиляє заперечення відповідача, оскільки: 1) Державна екологічна інспекція у Полтавській області наділена повноваженнями для проведення даного виду перевірки; питання правомірності перевірки досліджувалося судами під час розгляду адміністративної справи № 816/727/13-а; 2) відповідач не мав статусу землевласника чи землекористувача на земельні ділянки, де знаходяться свердловини № 7 та № 8; 3) використання води здійснювалося відповідачем для виробничих потреб, а не для господарсько-побутових потреб; 4) згідно дозволу на спеціальне водокористування загальна продуктивність свердловин становить мінімум 960 куб.м. на добу; 5) сплата відповідачем податків не виключає відшкодування шкоди, завданої внаслідок видобування надр без спеціального дозволу; 6) розрахунок збитків проведено відповідно до Методики, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (а.с.168-172).
Про час та місце розгляду справи прокурор, позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 16.01.2015р., від 04.02.2015р., від 25.02.2015р., розписками від 03.02.2015р., від 24.02.2015р., 16.03.2015р. (а.с.30 - 32, 48, 49, 55-56, 57, 159).
В судовому засіданні 25.03.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Згідно ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури є представництво інтересів держави у суді у випадках визначених законом.
Підставами представництва інтересів держави відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 2 ГПК України передбачено право прокурора подавати до господарського суду позовні заяви в інтересах держави, зазначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до ч.2 ст. 21, ч.2 ст. 29 ГПК України даний орган виступає позивачем по справі.
Заперечення відповідача щодо відсутності права у прокурора на подання даного позову та невірне визначення прокурором органу, в інтересах якого заявлено вимоги, судом відхиляються з огляду на наступне.
Посилаючись на невиконання прокурором вимог частин 1, 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами від 14.10.2014, відповідачем не враховано положень розділу XП Прикінцевих положень зазначеного Закону, відповідно до яких Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування. Опублікований Закон України «Про прокуратуру» в газеті «Голос України» 25.10.2014, а отже набирає чинності з 25.04. 2015р. Отже, положення Закону, на які посилається відповідач, не набрали чинності, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідачем зазначається, що матеріали надані прокурором на підтвердження позовних вимог не є належними та допустимими доказами, оскільки перевірка прокурором не проводилась, а відповідно такі докази отримані незаконним шляхом.
В додаткових поясненнях по справі прокурор роз'яснив, що пред'явленню прокурором Гадяцького району позову передувала перевірка додержання вимог діючого законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яка виразилась у вивченні матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у суді. Перевірка дотримання вимог відповідачем природоохоронного законодавства проводилась Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, за результатами якої складено акт від 29.01.2013 №04/01-01-14, та винесено припис від 01.02.2013 №05-21-115. За результатами вивчення прокуратурою Гадяцького району матеріалів перевірки контролюючого органу було прийнято рішення щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області, яке виразилось у пред'явленні позовної заяви до СПОП «Березоволуцьке». Перевірка в порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності СПОП «Березоволуцьке», про яку у запереченнях зазначає відповідач, органами прокуратури не проводилася (а.с.162-167). Отже, заперечення відповідача в цій частині є необгрунтованими.
Посилання відповідача на те, що Державна екологічна інспекція у Полтавській області, інтереси якої представляє прокурор у суді, не є належним державним органом контролю у спірних правовідносинах, не відповідають діючому законодавству та відхиляються судом з огляду на наступне.
Пунктом «в» частини першої статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Зазначена норма кореспондується із ст. 152 Водного кодексу України.
Визначення поняття «води» закріплено ст. 1 Водного кодексу України і передбачає усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. В свою чергу води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.
Статтею 61 Кодексу України про надра встановлено, що державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, остання входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 № 1347/20085, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.
Отже, в межах повноважень, визначених законом, Держекоінспекцією здійснюються заходи державного нагляду (контролю) у сфері, раціонального використання, відтворення підземних вод.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у Полтавській області є належним державним органом контролю у спірних правовідносинах і пред'явлення прокурором позову в інтересах Держави в особі даної Інспекції є обґрунтованим.
Державною екологічною інспекцією в Полтавській області (позивачем) проведена перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Березоволуцьке" (відповідачем). За результатом цієї перевірки позивачем складено відповідний акт перевірки № 04/01-01-14 від 29.01.2013р. (далі - Акт перевірки; а.с.8-10).
Згідно Акту перевірки позивачем було встановлено, що відповідач здійснює забір підземних вод на виробничі потреби, що підтверджується наданою довідкою до акту перевірки, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) на експлуатаційні свердловини, що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
Відповідно довідки №5 від 09.01.2013 року, наданою СПОП «Березоволуцьке» до акту перевірки, підприємством використано підземної води з свердловин на виробничі потреби: з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. - 18261,6 куб.м., з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 30738,4 куб.м., з 01.01.2013р. по 09.01.2013р. - 651,1 куб.м. (а.с.14).
Відповідач надав заперечення від 29.01.2013р. № 42 на Акт перевірки, в яких повідомив про те, що в даному випадку спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) законодавством не вимагається (а.с.43). Дані заперечення позивачем відхилено, оскільки водозабір здійснювався відповідачем на виробничі потреби, що вимагає отримання відповідного спеціального дозволу (лист від 04.03.2013р. № 777/01-14/05-17; а.с.41-42).
01.02.2013р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області винесено відповідачу припис № 05-21-115 про усунення порушень (а.с.15-16).
Державною екологічною інспекцією у Полтавській області 15.02.2013р. проведено розрахунок розміру збитків відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 року № 389 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 із змінами внесеними Наказом Міністерства екології й природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011 року. В даному розрахунку визначено, що розмір збитків від самовільного використання водних ресурсів заподіяних відповідачем державі склав 1553397 грн. 20 коп. (а.с.11).
15.02.2013 року Державною екологічною інспекцією в Полтавській області направлено відповідачу претензію №09/02-08 про відшкодування 1553397 грн. 20 коп. збитків, завданих внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, та відповідний розрахунок збитків. Зазначене підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.02.2013р. (а.с.12, 13).
Вироком Гадяцького районного суду від 04.02.2014 року головного інженера СПОТІ «Березоволуцьке» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.17-18).
Відповідач, не погодившись з приписом № 05-21-115 в частині зобов'язання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на експлуатаційні артсвердловини, оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду. За результатом розгляду даного спору вказаний адміністративний суд прийняв постанову від 24.04.2013р. у справі № 816/727/13-а, яким у задоволенні позову відмовив. В цій постанові, адміністративний суд встановив, зокрема, що для видобування підземних вод для виробничо-технічних потреб відповідачу необхідно отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (а.с.19-22).
Дана постанова Полтавського окружного адміністративного суду залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 року (справа К/800/40285/13); (а.с.23-24).
Оскільки відповідачем сума збитків відповідачем не відшкодована, прокурор звернувся з даним позовом про їх стягнення.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих ; встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи Набір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувач зобов'язаний здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Спеціальне використання надр на праві надрокористування відповідно до ст.19 Кодексу України про надра передбачає отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.
Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827.
Спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини). На спеціальне водокористування отримується дозвіл, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, на користування надрами для видобування корисних копалин отримується дозвіл, на підставі ст. 16 Кодексу України про надра.
Відповідно до ст.23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
У той же час ст. 23 Кодексу України про надра встановлено обмеження для реалізації цього права: по-перше правом на земельну ділянку, по-друге, визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, здійснювати водозабір підземних вод без спеціальних дозволів та гірничого відводу можливо лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
Відповідачем надано докази право користування земельними ділянками, в межах яких ним здійснюється водозабір з вказаних в акті перевірки артсвердловини № 2, № 3, № 4 та № 5, що підтверджується наданими копіями договорів оренди (а.с.66-67, 73-74, 79-80, 85-86, 92-93).
Як встановлено судом під час судового розгляду, протягом 08.08.2011р.-09.01.2013р. у відповідача було відсутнє право користування на земельні ділянки, на яких знаходяться свердловини № 7 та № 8. Посилання відповідача на недоцільність оформлення права на земельну ділянку в зв'язку передачею цих свердловин на баланс сільської ради судом відхиляється, оскільки вказана передача відбулася після проведення перевірки. Рішення про взяття на баланс сільської ради вказаних сідловин було прийнято Березоволуцькою сільською радою 05.02.2013р., акт приймання-передачі укладений 25.06.2013р. (а.с.94, 95). А при нарахуванні суми збитків позивачем враховано період споживання підземних вод з цих свердловин з 08.08.2011р. по 31.12.2011р. за даними довідки № 5 від 29.01.2013р. (а.с.14).
Законодавцем визначено, що серед умов видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу є здійснення такого видобування водозаборами, продуктивність яких не буде перевищувати 300 кубічних метрів на добу.
Позивачем визначено перевищення вказаних показників продуктивності за даними дозволу на спеціальне водокористування (а.с.102, розрахунок - а.с.171).
Посилання відповідача на дані про фактичне використання води за одну добу в кількості є необґрунтованими, оскільки визначальним у даному випадку є продуктивність водозабору, а не фактична кількість забраної води за добу. Документальних доказів щодо продуктивності спірних свердловин відповідачем суду не надано.
Під час перевірки було встановлено, що СПОП «Березоволуцьке» не мало статусу землевласника та землекористувача земельних ділянок, на яких розміщенні артсвердловини № 7 та № 8, крім того, використовувало видобуті корисні копалини для виробничих потреб. Тобто, в даному випадку, до спірних правовідносин положення ст.23 Кодексу України про надра не застосовуються.
Зазначені обставини встановлені також у постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 816/727/13-а за адміністративним позовом СПОП «Березоволуцьке» до Державної екологічної інспекції в Полтавській області щодо визнання не чинним п. 3 припису про отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). В цій постанові, адміністративний суд встановив, зокрема, що відповідач використовує видобуті підземні води для виробничих потреб, а також, що для видобування підземних вод для виробничо-технічних потреб відповідачу необхідно отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (а.с.19-22).
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2014 року (справа К/800/40285/13) також підтверджено, що вода, яка видобувається СПОП «Березоволуцьке» з вказаних артсвердловин, використовується ним для обслуговування виробничих потужностей, належного догляду за тваринами та підтримання відповідних норм гігієни. Отже, СПОП «Березоволуцьке» необхідно отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на експлуатаційні артсвердловини (а.с.23-24).
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, під час розгляду однієї справи, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Факт використання води відповідачем для потреб сільського господарства (виробничі потреби) підтверджується дозволом на спеціальне водокористування, де в пункті 5 зазначено характеристика водокористування: ціль водокористування - госпитні та виробничі потреби підприємства; основні показники діяльності - виробництво сільськогосподарської-продукції (а.с.102-106).
Факт використання води відповідачем для виробничих потреб підтверджується також довідкою № 5 від 09.01.2013 року, наданою СПОП «Березоволуцьке» до акту перевірки, та суду - до відзиву на позов (а.с.14, 147).
В судове засідання 25.03.2015р. відповідачем нагадано до справи іншу довідку № 5 від 09.01.2013р., в якій відповідачем зазначено про те, що підземні води були використані ним на власні господарсько-побутові потреби, господарсько-питне водопостачання (а.с.174). проте, дана довідка не є належним доказом по справі, оскільки відповідачем не надано доказів подання вказаної довідки позивачеві під час перевірки, а також не надано жодних доказів в підтвердження визначених в ній цілей водовикористання. Крім того, вказані в оновленій довідці цілі водопостачання не підтверджуються матеріалами даної справи та встановленими під час даного судового розгляду обставинами, а також не підтверджені під час розгляду адміністративної справи № 816/727/13-а.
Згідно довідки форми № 24-сг від 2012 року та довідки форми № 24-сг від 01.01.2013р. відповідач в період, що перевірявся, займався господарською діяльністю з розведення великої рогатої худоби та птиці (а.с.98, 99).
У відзиві відповідач зазначає, що видобуті підземні води використовувалися ним в діяльності по розведенню великої рогатої худоби.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем здійснювалося виробниче водокористування.
Отже, умови видобування підземних вод СПОП «Бурезоволуцьке» не дає права останньому на застосування до нього положень ст. 23 Кодексу України про надра.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вважає, що прокурором не доведено повного складу цивільного правопорушення вчиненого відповідачем, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.
Зазначені доводи спростовуються наступним.
Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вина заподіювача шкоди є умовою відповідальності за правопорушення. При цьому необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
Однак відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідача у вчиненні вказаного правопорушення.
Натомість, у матеріалах справи містяться докази про винність особи за вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, вироком Гадяцького районного суду від 04.02.2014 головного інженера СПОП «Березоволуцьке» Куценка С.М. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Згідно з матеріалами справи, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача, а саме самовільне користування надрами (підземними водами) за відсутності спеціального дозволу - є причиною, а шкода, яка завдана довкіллю, - наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, відповідач, здійснюючи користування ділянкою надр при використанні свердловин без спеціального дозволу на користування надрами діяв неправомірно та на виконання вимог чинного законодавства має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Матеріалами справи доведено протиправність поведінки відповідача, факт спричинення ним збитків, причинний зв'язок між протиправної поведінкою заподіювача та збитками, а також вину відповідача у спричиненні збитків.
Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, і повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Згідно з ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову. або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Підприємства, установи, організації і громадяни України, також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особі: зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389,зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783 (зі змінами та доповненнями); (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.2 Методики вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які обумовлені, зокрема, самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно з п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою: З (сума збитків)= 100 х W (об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування ) х Тар (розмір, грн/100 куб.м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).
Згідно з п. 9.2. Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Кількість використаної підземної води з свердловин на виробничі потреби з 08.08.2011 по 31.12.2011 - в обсязі 18261,6 м3; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - в осязі 30738,4 м3; з 01.01.2013 по 09.01.2013 - в обсязі 651,1 м3 підтверджено довідкою ПОП «Березоволуцьке» від 09.01.2013 № 5 за підписом керівництва, завіреної печаткою (а.с.14).
Враховуючи викладене, позивачем проведено розрахунок належних до сплати збитків (шкоди) відповідно до діючого законодавства.
Посилання відповідача на те, що сума збитків не повинна ним відшкодовуватися, оскільки він сплачує податки і збори, зокрема й плату за користування надрами, судом відхиляється. Сплата відповідачем плати за користування надрами є підтвердженням виконанням ним конституційного обов'язку і не виключає відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок видобування надр (підземних вод) без спеціального дозволу.
Відповідачем надана заява про застосування строків давності згідно ст. 250 Господарського кодексу України (а.с.150).
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені шестимісячні строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Перелік адміністративно-господарських санкцій наведено в ст. 239 Господарського кодексу України; відшкодування збитків, завданих природному середовищу, до даних санкцій не входить. Відносини з відшкодування збитків є цивільно-правовими відносинами, спіні вимоги заявлені прокурором на підставі Цивільного кодексу України.
Отже, підстави для застосування ст.. 250 Господарського кодексу України в цьому випадку відсутні. Дана заява відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідачем також надана заява про застосування строків позовної давності згідно ст. 256-267 Цивільного кодексу України (а.с.161).
За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В 1.9. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (зі змінами) перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акта - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.
Як свідчать дані акту № 04/01-01-14 перевірка здійснювалася позивачем 29.01.2013р. З цієї дати позивач довідався про спірні порушення та особу, що їх вчинила. Отже, з цієї дати почався строк перебігу позовної давності. На дату подачі даного позову строк позовної давності не закінчився.
Таким чином, даний позов подано прокурором в межах строку позовної давності.
Отже, заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке" (с. Березова Лука, Гадяцький район, Полтавська область, 37342; ідентифікаційний код 03771577) 1553397грн. 20 коп. збитків на р/р 33115331700035 Управління Державної казначейської служби України у Гадяцькому районі Полтавської області, код ЄДРПОУ 37937713, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Стягнути з Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Березоволуцьке" (с. Березова Лука, Гадяцький район, Полтавська область, 37342; ідентифікаційний код 03771577) в доход Державного бюджету України 31067грн. 94 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано: 30.03.2015р.
Суддя Безрук Т. М.