Справа № 2-а-305/11/0221
Головуючий у 1-й інстанції: Нечипорук Л.Ф.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
17 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці Вінницької області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці Вінницької області про перерахунок пенсії,
в січні 2011 року позивач звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці Вінницької області про визнання діяння відповідача протиправним; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі позивачу як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2012 року позовні вимоги за період понад шестимісячний строк до дня звернення до суду залишено без розгляду.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2012 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 24.07.2010 року по 23.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці Вінницької області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2012 року та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До початку розгляду справи представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, вказана соціальна допомога позивачу виплачується у значно меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в 2011 році будь-які зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносились, дія вказаної статті призупинилася 23.07.2011 року, внаслідок чого позивач має право на виплату соціальної допомоги у вигляді 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 24.07.2010 по 23.07.2011 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті позовних вимог, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи строки звернення до суду, визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 24.07.2010 року, оскільки позов подано до суду 24.01.2011 року.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не проводилось. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., а також обставин адміністративної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги по 23.07.2011 року, виходячи з наступного.
19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14.06.2011 №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статтей 39,50,51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.06.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року у справі за конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII "Прикінцеві положення" ЗУ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" положення Закону України від 14.06.2011 №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).
Таким чином, починаючи з 23 липня 2011 року, для проведення таких виплат встановлений інший порядок, визначений законодавством.
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб і строки, визначені законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстави для її скасування відсутні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2012 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А.
Граб Л.С.