24 березня 2015 р. Справа № 804/3188/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.
за участю:
представника позивачів - ОСОБА_1,
представника відповідача - Садошенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Головного управління Держземагентства в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії відповідача, щодо незадоволення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області, та про зобов'язання відповідача розглянути подане ними клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області та надати мотивовану відповідь, визначену законом. На обгрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що відповідач безпідставно відмовив у задоволені заяв позивачів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га, адже визначення чітких меж запитуваної земельної ділянки може бути здійснено відповідно до закону лише на наступній стадії процесу відведення земельної ділянки у власність - стадії розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач, Головне управління Держземагентства в Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного: - на графічних матеріалах, наданих позивачами, не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтованим розміром 2 га, а зазначено бажану земельну ділянку єдиним масивом розміром - 16 га; відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, наданої позивам, земельна ділянка має державну форму власності, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, вид угідь - інші багаторічні насадження; відповідно до листа Військової сільської ради від 30.01.15 №13/03-19 остання заперечує у наданні дозволу на розроблення відповідної документації позивачам, що ґрунтується на підставі акту обстеження даної земельної ділянки та на підставі вивчення громадської думки. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в запереченнях проти позову.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що позивачі 23.12.14 звернулись до відповідача з клопотаннями в порядку ст.118 Земельного кодексу, в яких просили в порядку реалізації їхнього гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без їх погодження та виділити їм земельну ділянку орієнтовним розміром до 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а також надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га. по передачі його безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Військової сільської ради. До клопотань позивачами були додані: - викопіювання з кадастрової карти (плану) та інших графічних матеріалів, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки, орієнтований розмір земельної ділянки; - копія паспорту, копія реєстраційного номеру облікової картки платників податків; - довідка по формі 6 - зем; - згода на збір та обробку персональних даних; - довідка відділу Держкомземагентства про відсутність земельної власності для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач за результатом розгляду поданих позивачами клопотань повідомив останніх про наступне: в результаті розгляду наданих документів встановлено, що матеріали не відповідають вимогам Земельного кодексу України; на графічних матеріалах не значено земельну ділянку орієнтовною площею 2 га, яка передбачається для відведення; також, в інших документах міститься інформація про відношення ділянки до виду угідь інші багаторічні насадження, при цьому будь-які відомості про належність майна в наданому пакеті документів відсутні (вих. 31-4-0.11-1435/2-15 та 31-4-0.11-1436/2-15 від 27.01.15).
Розв'язуючи спір, суд зазначає таке. Відповідно до ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст.116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадян визначений ст.118 ЗК України, відповідно до ч.6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу; у клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
За змістом ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.
Згідно з п.1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11 №445, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). Приписами Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 05.09.12 №419, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України. Відповідно до п.2 Положення про Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Держземагентства України тощо.
Наказом Держземагентства України від 28.02.13 №72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб» наказано довести до відома головних управлінь Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі і рекомендувати для використання в роботі Методичні рекомендації щодо реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб (Додаток 1).
Відповідно до пп.2.2.1 п.2.2 вказаних Методичних рекомендацій після реєстрації клопотання відповідний територіальний орган зобов'язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити у разі якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації: - наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) частина шоста статті 118 Земельного кодексу України); - відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання ( (Наказ N 142)частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України); - чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); - відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); - відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) ( (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності».
Аналіз наведених норм Земельного кодексу України в сукупності із нормами Методичних рекомендацій дозволяє дійти висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Означені норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки (відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів) та відповідні на клопотання заявника, пошук же самої земельної ділянки до повноважень ради не віднесено.
Як вбачається з графічних матеріалів, доданих позивачами до клопотань, бажане місце розташування земельної ділянки розміром до 2 га, з приводу якої подано клопотання, відсутнє, зазначені лише бажані графічні межі території - поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області, в склад якої входять окремі земельні ділянки (адміністративні межі Військової сільської ради), тобто конкретно визначена земельна ділянка із конкретним розміром, яку позивач хоче отримати у власність, не наведена.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що подані позивачами графічні матеріали не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, адже не дозволяють ідентифікувати земельну ділянку для вирішенні питання, чи відповідає місце розташування об'єкта вимогам законів. Окремо суд зазначає про невідповідність зазначеної площі бажаної земельної ділянки в аспекті доданої до клопотання графічної схеми.
На підставі викладеного суд констатує, що підстава, з якої відповідач не задовольнив клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Вовніги, Солонянського району Дніпропетровської області, повністю узгоджується з приписами ч.7 ст. 118 ЗК України, а твердження позивачів про протиправність оскаржуваних дій відповідача не доведені належними та допустимими доказами. Відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30.03.15
Суддя А.О. Коренев