04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" березня 2015 р. Справа№ 910/22856/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
при секретарі судового засідання: Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: Павлова О.В. - представник за дов. № 205 від 23.02.2015;
Єланцев В.В. - представник за дов. № 206 від 23.02.2015;
від відповідача: Половінкін О.В. - представник за дов. № 767 від 25.12.2014;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014
у справі № 910/22856/14 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Каскад"
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про стягнення 1 456 034,63 грн.,
У судовому засіданні 24.03.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Каскад" (далі - ТОВ ВО "Каскад", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "ДПЗКУ", відповідач) про стягнення 1 456 034,63 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість щодо виконання ТОВ ВО "Каскад" ремонтно-будівельних робіт по ремонту покрівель на філіях ПАТ "ДПЗКУ". Позивач зазначає, що виконав обумовлені підрядні роботи на загальну суму 1 456 034,63 грн., однак вказана сума не була сплачена відповідачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 456 034,63 грн. заборгованості та 29 120,69 грн. - судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що правочин між юридичними особами має бути вчинено у письмовій формі, а також не з'ясував, що директора філій відповідача не мали права підписувати акти приймання будівельних робіт, якими позивач підтверджує позовні вимоги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.03.2015 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.02.2015).
У судовому засіданні 05.03.2015 було оголошено перерву до 24.03.2015 в порядку ст. 77 ГПК України. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі на п'ятнадцять днів, в порядку ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати. На запитання суду стосовно наявності заперечень щодо дійсності підписів посадових осіб та печаток філій відповідача у актах приймання виконаних будівельних робіт, зазначив, що заперечень в цій частині не має (доцільності призначення експертизи не вбачає та оплачувати таку експертизу не має наміру). Разом з цим, висловив заперечення щодо наявності необхідного обсягу повноважень у тих осіб, які підписували такі акти (зокрема, директорів філій ПАТ "ДПЗКУ").
Представники позивача у судовому засіданні 24.03.2015 заперечували проти доводів апеляційної скарги, з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. Зазначили, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Окремо зауважили, що правочин між сторонами було укладено у спрощений спосіб, роботи були виконані позивачем належним чином та жодних претензій стосовно якості та обсягу фактично виконаних будівельно-підрядних робіт відповідачем не заявлялося.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що з квітня 2012 року між ТОВ ВО "Каскад" та ПАТ "ДПЗКУ" виникли певні правовідносини, метою яких, зокрема, було виконання підрядних, ремонтно-будівельних робіт по ремонту покрівель на філіях ПАТ "ДПЗКУ".
Матеріалами справи підтверджується, що листом № 130-3-1715/2-12/2579 від 27.04.2012, підписаним Головою правління ПАТ "ДПЗКУ" (а.с. 25), який було адресовано позивачу, відповідач надав згоду на виконання ремонтно-будівельних робіт по ремонту покрівель на філіях: Одеський зерновий термінал, загальна площа об'єму робіт - 5000 кв.м., Новоукраїнський КХП, загальна площа об'єму робіт - 3000 кв.м., Голопристанський елеватор, загальна площа об'єму робіт - 1000 кв.м., за умови, якщо вартість ремонтно-будівельних робіт з розрахунку одного квадратного метра рулонної покрівлі не буде перевищувати 320 грн. та вказав, що оплата робіт буде проведена після підписання директорами елеваторів актів здачі-приймання виконаних робіт, на протязі 30 календарних днів з дня їх підписання. Дійсність вказаного листа відповідачем не заперечується.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що вказані правовідносини не оформлювалися сторонами шляхом укладення письмового договору, разом з цим, за актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень, позивач виконав обумовлені підрядні роботи всього на суму 1 456 034,63 грн., а саме:
- за актом за травень 2012 року від 17.05.2012р. - ремонт об'єктів філії "Одеський зерновий термінал" на суму 948 602,28 грн.;
- за актом за червень 2012 року від 14.06.2012р. - ремонт об'єктів філії "Голопристанівський елеватор" на суму 183188,54 грн.;
- за актом за червень 2012 року від 21.06.2012р. - ремонт об'єктів філії "Новоукраїнський елеватор" на суму 324243,82 грн.
Саме стягнення заборгованості за виконанні та прийняті відповідачем підрядні роботи у розмірі 1 456 034,63 грн. є предметом розгляду даної справи.
Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував факту виконання відповідачем вказаних робіт на спірну суму, разом з цим, зазначав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки договір підряду вимагає обов'язкової письмової форми при його укладанні та законодавством не передбачено укладання договорів між юридичними особами у спрощеній формі.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Так, у пункті 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду» зазначено, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011).
Враховуючи викладене, доводи апелянта про необхідність укладати договір підряду виключно у письмовій формі та неможливість укладання такого договору у спрощений спосіб (зокрема, шляхом обміну листами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень) є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач шляхом виконання підрядних робіт, а відповідач шляхом їх прийняття за актами виконаних робіт форми КБ-2в уклали договір підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати вартості виконаних робіт, а у відповідача виник обов'язок їх оплатити.
Згідно з ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім того, апелянтом зазначалося про те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв в якості належних та допустимих доказів вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт. Власні доводи відповідач обґрунтував тим, що такі акти були підписані директорами філій, які не мали достатнього обсягу повноважень для підписання такого роду документів, з посиланням на зміст довіреностей, виданих на ім'я директорів філій, зокрема, на відсутність права директорів укладати договори на суму, яка перевищує 50 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводів апелянта в цій частині, враховуючи наступне.
За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Зі змісту довіреностей, виданих на ім'я директорів філій, якими були підписані вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 57-58) вбачається, що директору філії, зокрема, надається право укладати, змінювати або розривати договори без погодження з товариством на суму, що не перевищує 50 000,00 грн.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що акти приймання виконаних робіт не є договором, в розумінні положень ЦК України, а виступають первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій, на підставі положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, безпосередньо головою правління відповідача у вищевказаному листі № 130-3-1715/2-12/2579 від 27.04.2012 було зазначено, що акти приймання виконаних робіт мають підписувати саме директора елеваторів (тобто філій, в розумінні розділу 1 Положення про філію ПАТ «ДПЗКУ» «Голопристанський елеватор», та інших Положень про відповідні філії, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 67).
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що положеннями вищезазначених довіреностей, директорам філій було надано необмежене право отримувати від імені товариства всі необхідні для діяльності філій документи (п. 4 довіреностей), а також вести переговори від імені товариства з будь-якими особами, підписувати документи (листи, акти, довідки, заяви тощо, п. 9 довіреностей). Саме такого роду дії були правомірно вчинені директорами філій під час приймання відповідних ремонтних робіт, виконаних позивачем, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт. При цьому в жодному з таких актів не були зазначені зауваження щодо якості, обсягу та ціни виконаних робіт.
В свою чергу, п. 3.5. Положень про відповідні філії ПАТ «ДПЗКУ», передбачено, що філія має власну печатку/штампи зі своїм найменуванням, з вказівкою належності товариства, які потрібні для її діяльності.
Колегія суддів також зазначає, що підписи директорів філій на вищезазначених актах скріплені печатками відповідних філій, автентичність та дійсність яких (так само як і дійсність підписів директорів філій) не заперечується відповідачем.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підписання актів за травень-липень 2012 саме директорами філій ПАТ «ДПЗКУ», відповідає приписам законодавства, є правомірним та відбулося без перевищення повноважень, а відтак не порушує прав відповідача в цій частині.
Факт виконання позивачем будівельних робіт саме на вищезазначених філіях відповідача окремо підтверджується доповідною запискою № 8-3/3105 від 06.08.2014 начальника Управління капітального будівництва (а.с. 55), в якій зазначено, що надані акти фактично виконаних робіт на філіях ПАТ «ДПЗКУ» були перевірені фахівцями відділу, а обсяги і види робіт були перевірено та узгоджено з керівниками філій і підтверджено в письмовій формі в актах виконаних робіт.
Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Враховуючи, що доказів висловлення відповідачем будь-яких зауважень щодо якості, обсягу та ціни прийнятих робіт матеріали справи не містять, зважаючи на відсутність доказів повної або часткової оплати виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 1 456 034,63 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції по даній справі в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/22856/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 у справі № 910/22856/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/22856/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст складено 27.03.2015 року.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім