ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 грудня 2011 р. № 2а-11374/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судових засідань Новосада В.М.
представників:
від позивача -Рісна Ю.Б.,
від відповідача -Савченко П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств (надалі МНВАП) «Авіокон проект» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
МНВАП «Авіокон проект»звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправними дій щодо проведення невиїзної позапланової перевірки з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ БК «Пласт-Буд»за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року за №2728/23-209/23958467, та про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 року за №0001902321.
Позивач в позовній заяві стверджує, що невиїзна позапланова перевірка проведена органом державної податкової служби за відсутності законних на це підстав, які визначені ст.ст.78, 79 ПК України. Також, продовжує позивач, під час перевірки відповідачу представлено належним чином оформлену податкову накладну, видану ТзОВ «БК «Пласт-Буд» на виконані роботи, які є достатньою правовою підставою для формування платником податку податкового кредиту. Окрім того, на час вчинення господарських операцій платник податків та його контрагент були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.
Відповідач в запереченні на позовну заяву стверджує, що під час перевірки встановлена відсутність поставок будівельних робіт, яка свідчить про здійснення діяльності поставки товарів між МНВАП «Авіокон-проект»і ТзОВ «БК Пласт-Буд» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
За результатами позапланової невиїзної перевірки МНВАП «Авіокон проект»з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ БК «Пласт-буд»за лютий 2011 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 07.07.2011 року за №2728/23-209/23958467 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року за №0001902321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94209 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 75367 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -18842 грн. 00 коп.
Перевіркою встановлено заниження за лютий 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 75367 грн. 00 коп., чим порушено п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.
Як вбачається з акту перевірки, платником не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію будівельних робіт, придбаних від ТзОВ «БК «Пласт-буд».
Вищенаведені висновки органу державної податкової служби грунтуються на відсутності підтверджуючих документів, що не дає можливість підтвердити фактичного надання послуг. Також, в акті перевірки йдеться про відсутність доказів фактичного отримання та, як наслідок, відвантаження товарів ТзОВ БК «Пласт-Буд», а тому правочин укладений між позивачем та згаданим контрагентом не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Між ВАТ «Миколаївцемент»(замовник) та МНВАП «Авіокон-проект»(підрядник) укладено договір від 07.10.2010 року відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати власними силами та засобами (матеріалами) реконструкцію дороги для завантаження тарованого цементу (надалі роботи) в загальному об'ємі 7100 м.кв. згідно з проектною документацією та кошторисом.
На виконання умов вищенаведеного договору МНВАП «Авіокон-проект»(замовник) уклало договір підряду за №110/1 від 14.01.2011 року згідно з яким підрядник зобов'язується власними силами та засобами виконати роботи по реконструкції автомобільних доріг на території ВАТ «Миколаївцемент»(Автодорога середнього блоку силосів) відповідно до технічного завдання, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
В підтвердження виконання вищенаведеного договору підряду позивачем представлено погодження договірної ціни, кошторис на виконання робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, акт виконаних робіт за лютий 2011 року, виписку з банківського рахунку та податкову накладну від 28.02.2011 року за №31 на загальну суму 452203 грн. 80 коп., в том3у числі ПДВ -75367 грн. 30 коп.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..
Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надано податкову накладну, що знаходиться в матеріалах справи, яка не мали недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством.
З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.
Відповідачем було надано акт ДПІ у м.Херсоні від 29.04.2011 року за №1405/23-2/34554629, складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ БК «Пласт-Буд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами -постачальниками та покупцями за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.
Як вбачається з наведеного акта перевірки, перевіряючими встановлено:
- неможливість фактичного здійснення ТзОВ «БК «Пласт-Буд»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;
- здійснення операцій з товаром, який не придбавався;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності достатніх трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Вищенаведені обставини, на думку органу державної податкової служби, свідчать про те, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.
В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.
Такими є договори укладені між позивачем та його контрагентами, які описувались вище, представлено погодження договірної ціни, кошторис на виконання робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт виконаних робіт, виписка з банківського рахунку та податкова накладна.
Реальність виконання будівельних робіт з реконструкції дороги підтверджується також наявністю усієї документації необхідної для виконання таких робіт.
Так, в матеріалах справи наявні акти огляду прихованих робіт, виконаних ТзОВ «БК Пластбуд», які підписані представником генпідрядної організації (МНВАП «Авіакон-Проект») та представником технічного нагляду замовника (ВАТ «Миколаївцемент»), журнал бетонних робіт, ескіз дороги на якій виконувались підрядні роботи, результати випробувань по визначенню міцності бетонних зразків-кубів, виконаних Будівельною лабараторією ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд».
При цьому, як вбачається зі змісту акту огляду прихованих робіт ВАТ «Миколаївцимент» був повідомлений про субпідрядну організацію ТзОВ «БК Пласт-Буд»та жодним чином не заперечував проти цього.
Більше того, свідок ОСОБА_4 показаннями наданими в судовому засіданні підтвердив те, що роботи виконані субпідрядною організацією ТзОВ «БК Пласт-Буд», про що він дізнався від ОСОБА_5
Останній, в свою чергу, показаннями підтвердив, що працівники ТзОВ «БК Пласт-Буд»виконували роботи, які в подальшому надавались ВАТ «Миколаївцимент». Таке залучення працівників ТзОВ «БК Пласт-Буд»було викликано виробничою необхідністю, оскільки частина працівників МНВАП «Авіокон проект»була залучена до виконання робіт по будівництву стадіону у м.Львові.
Також, позивачем надані документи на підтвердження якості та відповідності будівельних матеріалів, які використовувались при виконанні робіт з реконструкції дороги, зокрема документи про якість бетонної суміші, сертифікат відповідності на продукцію: пісок природний Новотростянецького родовища для дорожнього будівництва, паспорт радіаційної якості піску, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.02.2008 року за №05.03.02.-03/9622, сертифікат прийому прокату арматурного періодичного профілю для залізобетонних конструкцій, паспорт якості №155 мастики бітумно-гумової ізоляційної МБГ-90 ГОСТ 15836-79, сертифікат якості №1650/1 на продукцію «Дріт стальний низьковуглеводний загального призначення термооброблена без покриття нормальної точності І-ї групи.
А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.
Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ТзОВ «БК Пластбуд», на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, згідно якого зазначений контрагент був платником податку на додану вартість на час вчинення господарських операцій, а також був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.
За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.
Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.
Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгруниованими.
Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, прийняте правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.
Що стосується правомірності проведення позапланової невиїзної перевірки, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з акта перевірки, остання проводилась відповідно до вимог ст.79 ПК України.
Згідно з вимог п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна позапланова виїзна перевірка, у відповідності до п.78.1 ст.78 ПК України, здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
- платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;
- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;
- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;
- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Органом державної податкової служби, всупереч вимог ч.2 ст.71 АС України, не представлено жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності хоча б однієї з вищенаведених обставин, а тому суд вважає, що позапланова невиїзна документальна перевірка проводилась відповідачем за відсутності законних підстав для проведення такої.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обгрунтованими, а томі адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львові щодо проведення невиїзної позапланової перевірки з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ БК «Пласт-Буд»за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року за №2728/23-209/23958467.
2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 року за №0001902321.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект»(код ЄДРПОУ 23958467), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Січинського, 7, 6 грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
4. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2011 року.
Суддя В.Я.Мартинюк