"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/17709/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про перерахунок пенсії.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, нараховану і виплачену ОСОБА_4 з 2007 по 2009 роки суму 976,99 грн. як індексацію його пенсії, як одноразову виплату, з січня 2010 року та в подальшому до нараховувати кожний місяць до його пенсії і рахувати основну пенсію з січня 2010 року в сумі 7121,99 грн. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 20507,80 грн., як не нараховану і не виплачену йому суму індексації пенсії з січня 2010 по вересень 2011 року. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з вересня 2011 року та в подальшому до нараховувати до пенсії ОСОБА_4 за кожний місяць суму 976,99 грн. яка складає індекс інфляції за 2007-2009 роки. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в подальшому при перевищенні порогу індексу інфляції споживчих цін в розмірі 101 відсоток, робити перерахунок пенсії ОСОБА_4. Суму індексації приєднувати до основної пенсії з наростаючим підсумком. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести правильний перерахунок пенсії ОСОБА_4 з 04.09.1996 року по 2005 рік включно на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.09 року. Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 1083,00 грн., як не донараховану суму пенсії з 04.09.1996 року включно по 2005 рік на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.09 року. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 367,74 грн., як безпідставно не нараховану до його пенсії з квітня 2007 по червень 2009 року по 13,65 коп. за кожний місяць. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 1500,00 грн. за заподіяну йому моральну шкоду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, в частині стягнення моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.
Позивач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що наказом начальника УМВС України в Закарпатській області від 10 жовтня 1996 року 350ос ОСОБА_4, у званні полковника міліції звільнений на пенсію з посади начальника фінансово економічного відділу УМВС у Закарпатській області. На день його виходу на пенсію стаж роботи за вислугою років склав 43 роки.
Вважаючи, що розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства України, зокрема не здійснюється її індексація, а сам розмір з 2008 року зменшився, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції з яким погодився частково суд апеляційної інстанції вказали, що ГУ Пенсійного Фонду України в Закарпатській області зобов'язано до нарахувати і виплатити ОСОБА_4 індексацію до пенсії в сумі 976 грн. 99 коп. за показником трьох років (2007-2009 роки) з наростаючим підсумком до основної пенсії, яка з січня 2010 року по вересень 2011 року складає 20507 грн. 80 коп. Та здійснювати її індексацію, з урахуванням вказаного покажника, в подальшому при перевищенні порогу індексу інфляції споживчих цін і до нараховувати також до основної пенсії. Також, ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов'язано до нарахувати і виплатити позивачу 1083 грн. як недонораховану частину пенсії на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.09 року. Крім того, відповідач зобов'язаний нарахувати і виплатити на користь позивача 367 грн. 74 коп. як безпідставно виключену суму з основної пенсії з квітня 2007 року по червень 2009 року (по 13 грн. 65 коп. за кожний місяць ).
Щодо моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції в цій частині відмовив, з підстав необґрунтованості заявленої вимоги.
З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується, та вважає їх передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення наростаючим шляхом» (далі - Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Згідно статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З метою реалізації вказаного закону Кабінетом Міністрів України постановою від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).
Згідно пункту 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації наведено у додатку № 1.
При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено (пункт 10-1 Порядку).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Пенсії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведено у додатку №2 Порядку.
Відповідно до пункту 5 Порядку у разі підвищення розмірів пенсії а також при зростанні грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться.
Отже, для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяця здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. При цьому, сума підвищення доходу має перевищувати суму індексації, що має нараховуватись у місяці зростання доходу.
Базовим місяцем на підставі абзацу 3 частини п'ятої Порядку проведення індексації грошових доходів населення та Додатку № 4 Порядку слід розуміти місяць, в якому сума збільшення грошового доходу, який підлягає індексації, більше чим сума індексації, яка повинна бути нарахована в місяці збільшення грошового доходу.
На підставі статей 4 та 6 Закону № 1282-XII місяць ні при яких обставинах не може бути базовим, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, встановлений в розмірі 101 відсотка.
Сума індексації пенсії позивачу визначається відповідно до вимог статті 6 цього Закону, яка містить пряму норму для застосування у випадку виникнення обставин, передбачених статтею 4 даного Закону та Додатку № 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Слід зазначити, що в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою. При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону № 1282-XII та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку № 1 Порядку.
Разом з тим, судами попередніх інстанції взагалі не досліджувалось питання індексу споживчих цін для проведення індексації, зокрема не досліджено офіційні періодичні видання Держкомстату, а взято самостійно обраховану суму позивачем за визначений же ним показник за період з 2007 року по 2009 року - 976 грн. 99 коп., яка при цьому має бути виплачена з січня 2010 року по вересень 2011 року, та складає в сумі 20 507 грн. 80 коп., що не має жодного економічного обґрунтування із зробленими математичними обрахунками.
Судами попередніх інстанцій не було взято до уваги жодні пояснення відповідача, надані неодноразово у відповідних письмових запереченнях щодо факту нарахування індексації до пенсії позивача, яка розписана у відповідній таблиці із зазначенням місяця та року такого нарахування.
Тобто, суди погодившись із сумою, визначеною самостійно позивачем, в даному разі, навіть виходячи із презумпції її вірності, безпідставно не відняли нараховані йому суми, при цьому, жодним чином не встановили факт їх виплат.
Так, необхідно врахувати положення пункту 5 Порядку, яким передбачено, що у разі якщо сума збільшення грошових доходів є меншою суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, подальша індексація провадиться на визначений згідно даному Порядку індекс.
Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації і суми індексу грошових доходів населення (пенсії) позивачу за вказаний період необхідно проводити відповідно до Порядку, згідно з Додатком № 2, з наростаючим підсумком з наступного місяця за базовим, з урахуванням того, що місць в якому має місце перевищення визначеного Держкомстатом крайнього індексу не є базовим, що в розумінні циклічності його повторювань визначається кожний раз по-різному.
При цьому, не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції не виправив допущену неточність, дійшли до висновку вказавши, що відповідач безпідставно виключив суму з квітня 2007 року по червень 2009 року - по 13 грн. 65 коп. за кожний місяць з основної пенсії позивача, що у вказаний період становить 367 грн. 74 коп., не здійснивши жодного посилання на можливий доказ протиправності таких дій останнього, з вказівкою на положення Закону.
Також з зазначеним колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне звернути увагу на строки звернення позивача до суду в поєднанні з позовними вимогами, на які він посилається, що також не було досліджено судами в поєднанні з статтями 99-100 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши, що призначення відповідної пенсії позивачу мало місце ще в 1996 року, з першого ж місяця якого він був усвідомлений про розмір своєї пенсії, та наступні її зміни як в бік покращення так в бік погіршення враховуючи те, де працював позивач (місце роботи, та необхідні знання для її обіймання), тобто був обізнаний щодо захисту своїх прав в правовідносинах, які виникли.
Крім того, частина позовних вимог стосуються порядку виконання постанови (рішення) Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року.
Хоча згідно з абзацу 1 частини 9 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, в рамках справи, де його права були поновленні, а не пред'являти новий адміністративний позов. З урахуванням того, що з пояснень позивача, викладених Голові ПФУ (а.с.68) вбачається, що є відповідні рішення судів з даного питання, прийнятих по суті, встановлені обставини щодо яких оскаржувані справи не містять.
В розрізі зазначеного, слід виділити вірність висновку суду апеляційної інстанції, в частині відмови позивачу у задоволені позовної вимоги про відшкодування суми моральної шкоди, чим усунуто допущену помилку суду першої інстанції, який не встановив відповідного причинно-наслідкового зв'язку можливих порушень прав позивача з боку відповідача, які призвели до заподіяння йому моральних страждань.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець