"17" березня 2015 р. м. Київ К/9991/34738/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, -
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області (далі УПФУ) в якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачену частиною 13 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723-ХІІ).
Посилаючись на те, що протиправними діями відповідача порушено її право на виплату спірної допомоги, позивач просила про задоволення позову.
Постановою Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2011 року позов задоволено.
Оскаржуваною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що позивач не має права на виплату спірної допомоги.
Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм матеріального та процесуального права.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що позивач 5 травня 2011 року була звільнена з посади головного бухгалтера Управління Пенсійного фонду України у Вовчанському районі Харківської області згідно частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.
З 6 травня 2011 року ОСОБА_1. призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а 5 липня цього ж року вона звернулась до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, передбаченої частиною 13 статті 37 цього Закону.
Своїм листом від 15 липня 2011 року УПФУ відмовило в наданні такої допомоги у зв'язку з відсутністю правових підстав для її виплати.
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Цим Законом визначено правовий статус державних службовців, особливості проходження державної служби, порядок її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3721-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно з частиною 13 статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексу законів про працю України, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок - 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону), що по суті є виходом на пенсію.
Водночас статтею 38 Кодексу законів про працю України вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Норми Закону № 3723-XII, якими врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, не передбачають права на достроковий вихід на пенсію чи скорочення пенсійного віку.
Разом із тим, така можливість передбачена Законом України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (далі - Закон № 3721-XII), який визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 3721-XII особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, передбачена пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України як окрема підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Звільнення за цим пунктом допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Отже, підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України не є вихід працівника на пенсію.
Таким чином, законами № 3721-XII і № 3723-XII врегульовані різні суспільні відносини: норми Закону № 3721-XII спрямовані на реалізацію державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку, а нормами Закону № 3723-XII врегульовано професійну діяльність державних службовців щодо практичного виконання завдань і функцій держави і цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах.
Системний аналіз вищезгаданих норм права давав колегії суддів підстави вважати, що Законом № 3723-XII врегульовані правовідносини з приводу матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців, цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах, однак він не передбачає права державного службовця на скорочення пенсійного віку (граничного віку за цим Законом). Відтак і права на передбачену частиною 13 статті 37 Закону № 3723-XII грошову допомогу при звільненні до досягнення граничного віку не передбачено. Підстав для вибіркового, субсидіарного, компенсаційного застосування пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України як підстави для звільнення, частини 1 статті 21 Закону № 3721-XII як підстави для скорочення пенсійного віку з частиною 13 статті 37 Закону № 3723-XII як підстави для виплати грошової допомоги з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, на думку колегії суддів, немає.
Водночас 26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-14/2013 прийняв Рішення та надав висновки щодо офіційного тлумачення положення частини 13 статті 37 Закону № 3723-XII у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частин 1, 2 статті 40 Кодексу законів про працю України , статті 21 Закону № 3721-XI, у якому зазначив, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині 13 статті 37 Закону № 3723-XII не встановлено.
Тобто, грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 14 жовтня 2014 року № 21-281а14.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у апеляційного суду не було підстав для його скасування.
За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати та залишити в силі постанову Вовчанського районного суду Харківської області від 10 серпня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало