24.03.2015р. м. Київ К/800/10753/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого судді Малиніна В.В.,
суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_4 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про перерахунок пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо не врахування при розрахунку пенсії ОСОБА_4 інших виплат у вигляді матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові питання відповідно до статті 41 Закону №1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити з 04.05.2011 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові питання відповідно до статті 41 Закону №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Позивач письмових запереченнях на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що при призначенні пенсії позивачу (перебуває на обліку з 4 травня 2011 року), відповідач не врахував суму її заробітку (графа «Інших виплат» у довідці від 04.05.2011 року, поданої для обчислення пенсії), зокрема: матеріальну допомогу на оздоровлення та соціально-побутові потреби, отриманих за останні 24 місяці роботи перед зверненням за пенсією.
Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, з чим погоджується колегія суддів, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, входила до системи оплати праці державного службовця, з яких нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а отже враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та від 7 жовтня 2014 року у справі № 21-234а14.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновку суду та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Швець