"19" березня 2015 р. м. Київ К/800/53720/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В., розглянувши в касаційному порядку в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області (далі - УПФ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (далі - ДВС) про визнання незаконними дій і скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, за касаційною скаргою представника позивача на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року,
У травні 2014 року представник УПФ звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконними дії ДВС, допущені при відкритті виконавчого провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Посилався на те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не державною виконавчою службою.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Житомирський апеляційний адміністративний суд рішенням від 6 жовтня 2014 року відмовив в задоволенні позову з тих підстав, що відділ примусового виконання рішень не є відповідачем в даній справі.
В касаційній скарзі представник УПФ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши вимоги УПФ, а рішення апеляційного суду скасувати. Вказує на те, що виконавчі документи про стягнення коштів з державних органів підлягають виконанню не органами державної виконавчої служби, а Державною казначейською службою України.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (у редакції Закону України від 4 листопада 2010 року №2677-VI), частини третьої статті 181 КАС України, роз'яснень, викладених в пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (з подальшими замінами та доповненнями), відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби є:
1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень;
2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу служб» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем виступав Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, тобто не належний відповідач.
Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції, як того вимагає стаття 52 КАС України, не здійснив заміну первинного відповідача на належного - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, що привело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд зазначених порушень не виправив, тому судові рішення на підставі частини другої статті 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді необхідно за правилами статті 52 КАС України ухвалити рішення про заміну неналежної сторони і з урахуванням зібраних та досліджених доказів вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області задовольнити частково.
Судові рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 липня 2014 року та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман