12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/26989/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-9570/10/2070 за позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж 09" про стягнення заборгованості, -
Державна податкова інспекція звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених рішенням від 31.05.2010 № 0002332350 у сумі 650 394,00 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
Судами встановлено, що фактичною підставою для нарахування Товариству фінансових санкцій згідно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.2010 № 0002332350, щодо яких заявлено вимогу про стягнення, слугував висновок фахівців державного податкового органу, викладений у акті перевірки господарюючого суб'єкту (АЗС) позивача від 13.05.2010, про порушення Товариством вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), що полягало в порушенні встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Фактично такі висновки податкового органу вмотивовані недопуском посадових осіб до замірів пального у резервуарах Товариства.
На підставі висновків вказаного акту перевірки та Закону № 265/95-ВР відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.05.2010.
Так, відповідно до п. 12 ст. 3, ст. 21 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Отже, з аналізу вищезазначеного вбачається, що положення Закону № 265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) на ведення такого обліку у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Водночас, покладений на господарюючого суб'єкта обов'язок ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Приписами ст. 8 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, відповідно до законодавство та установчих документів. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV).
Відповідно до п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх в архів підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Бланки суворої звітності мають зберігатися у сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
До документів, що є підставою для обліку товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, від підписання якого працівник Товариства (майстер ОСОБА_4) відмовився, контролюючий орган встановив факт порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 325 197,00 грн. з підстав відсутності первинних документів (денного звіту форми № 7-НП) та недопуску посадових осіб до замірів пального у резервуарах. Водночас, у ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наявність у позивача первинних документів на підставі, яких ним у відповідності до норм законодавства вівся облік товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, журналу обліку надходження нафтопродуктів, копії яких містяться в матеріалах справи.
Факт недопуску посадових осіб до замірів пального у резервуарах, що є правом позивача, не є доказом та не доводить факту порушення Товариством порядку обліку товарів за місцем їх реалізації.
Відповідно до наведеного суди дійшли вірного висновку про незаконність рішення контролюючого органу про застосування до Товариства фінансових санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення санкцій, визначених таким рішенням.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 у справі № 2а-9570/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Н.Є. Маринчак
А.О. Рибченко