20 березня 2015 року м. Київ В/800/1144/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Сіроша М.В.,
Голубєвої Г.К.,
Костенка М.І.,
Рибченка А.О.,
Степашка О.І.,
перевіривши заяву Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків,
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
26 листопада 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишена без задоволення.
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишені без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників звернулося із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пп. 5.2.2 п. 5.2, пп. 5.2.4 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як на приклад неоднакового застосування цих норм Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 року у справі № 2а-12108/09/2570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дедал» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним рішення, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2013 року у справі № 2а-30946/09/2070 за адміністративним позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний поїзд №803» про стягнення заборгованості.
Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 грудня 2010 року «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвал Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 року (№ К/9991/1496/11), 314 січня 2013 року (№ К-22286/10), оскільки зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.
Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Міжрегіональне головне управлінню ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Відмовити Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Рибченко А.О.
Степашко О.І.