10.03.2015р. м. Київ К/800/60074/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012
у справі № 2а-0870/2910/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЖБК"
до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2011 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0001232310/0, №0001242310/0 та від 19.01.2011 №0001232310/2, №0001242310/2.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Завод ЖБК» з питань правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лонфіт», ТОВ «Авеста-Бердянськ» та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Сфера-В» за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт №124/23-108/32973034 від 28.07.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:
- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 313 645,00 грн., в т.ч. за 2007 р. -104 167, грн.; за 9 місяців 2008 року -202 300 грн., за 2008 рік -209 478 грн..
- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в сумі 167 583,00 грн., в т.ч. за жовтень 2008 року - 163 895,00 грн., за листопад 2009 року - 2 740,00 грн., за грудень 2008 року - 948,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: від 13.08.2010 №0001232310/0 та від 19.01.2011 №0001232310/2, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 470 467,50 грн., у тому числі 313 645,00 грн. - за основним платежем та 156 822,50 грн. - штрафні санкції; від 13.08.2010 №0001242310/0 та від 19.01.2011 №0001242310/2, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251 374,50 грн., у тому числі 167583,00 грн. - за основним платежем та 83791,50 грн. - штрафні санкції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що спірні рішення ДПІ прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість», з урахуванням порушень вимог податкового законодавства, які встановлено проведеною перевіркою.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.
Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Авеста-Бердянськ», ПП «Лонфіт», ТОВ «Сфера В» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.
Слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не ставив в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.
За наведених вище обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль