10 березня 2015 року м. Київ К/800/22630/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014
у справі № 2а-5243/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октагон-Аутдор"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.12.2010 № 0011352310/0 та № 0011342310/0.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, складено акт № 1068/23-10/34729203 від 14.12.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 41 666,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 986,00 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем 30.12.2010 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0011352310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62 449,00 грн., з яких 41 666,00 грн. основного платежу та 20 833,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0011342310/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395 980,00 грн., з яких 263 986,00 грн. основного платежу та 131 994,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.
Матеріали справи свідчать, що основною фактичною діяльністю позивача є надання послуг з розповсюдження зовнішньої реклами, TOB «Октагон-Аутдор» має власні рекламні конструкції, які потребують технічного обслуговування (проведення поточного та капітального ремонту, монтаж, демонтаж рекламного матеріалу, фарбування і таке інше).
Так, TOB «Октагон-Аутдор» було укладено договори з TOB "С.Дж.Р.Груп", за умовами яких TOB "С.Дж.Р.Груп" без узгодження з замовником за власний рахунок має паво залучати до виконання робіт підрядні організації.
Факт здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "С.Дж.Р.Груп" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами: договорами, рахунками, платіжними документами, податковими накладними, актами виконаних робіт, фотозвітами про проведені роботи.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП " TOB "С.Дж.Р.Груп", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно віднесено витрати згідно вказаних договорів до складу валових витрат та відповідно правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль