20 березня 2015 року м. Київ В/800/1177/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Сіроша М.В.,
Борисенко І.В.,
Голубєвої Г.К.,
Лосєва А.М.,
Рибченка А.О.,
перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кінос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
6 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 71.1 ст. 71, п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України.
Як на приклад неоднакового застосування цих норм Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві посилається на постанову Верховоного Суду України від 9 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Инфинити» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними бездіяльності і дій та зобов'язання вчинити дії.
Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 грудня 2010 року «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах постанови Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року, оскільки зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчить про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.
Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кінос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Голубєва Г.К.
Лосєв А.М.
Рибченко А.О.