"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/55573/13
К/800/56189/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
та касаційну скаргуГоловного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області
на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013
у справі № 805/1364/13-а
за позовомДонецької обласної державної адміністрації
до1. Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області 2. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
треті особи 1. Головне фінансове управління Донецької обласної державної адміністрації 2. Міністерство оборони України
провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування подання та податкової вимоги ,-
Донецька обласна державна адміністрація звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в частині формування та направлення органам Державної податкової служби подання від 03 грудня 2012 року №5, визнання протиправним та скасування подання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 03 грудня 2012 року №5, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24 грудня 2012 року № 849.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013, позов задоволено частково визнано протиправним та скасовано подання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 03.12.2012 №5, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 24.12.2012 №849, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Позивачем подані заперечення на касаційні скарги, у відповідності до яких він, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційних скарг відповідачів, просить їх залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Справу розглянуто за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 18 березня 1998 року №198 «Про нагородження медаллю Жукова громадян України», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23 квітня 1998 року №546 «Про виділення коштів на виготовлення медалі Жукова», якою постановив виділити Міністерству оборони 5,6 млн. гривень на оплату робіт, пов'язаних з виготовленням медалі Жукова і посвідчень до неї, а Міністерству фінансів профінансувати, як виняток, зазначені витрати за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям відшкодувати до 15 грудня 1998 року ці витрати за рахунок місцевих бюджетних і позабюджетних джерел фінансування.
Відповідно до названої постанови Кабінету Міністрів України Міністерством оборони України отримано із резервного фонду державного бюджету кошти в сумі 4,1 млн. грн., які були витрачені на замовлення, виготовлення та доставку медалей Жукова та посвідчень до них. Виготовлені медалі були розподілені по обласних військових комісаріатах, зокрема, було передано до Донецького обласного військового комісаріату 77600 медалей та посвідчень до них на загальну суму 533 112 грн.
Державною казначейською службою України здійснено облік простроченої заборгованості перед державним бюджетом за фінансовою допомогою, наданою Міністерству оборони України у 1998 році на зворотній основі за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів на виготовлення медалі Жукова» з терміном повернення до 15 грудня 1998 року.
Станом на 01 грудня 2012 року Державною казначейською службою України встановлена заборгованість Донецької обласної державної адміністрацією перед державним бюджетом у розмірі 533 112 грн.
Відповідно до Акту звірки простроченої заборгованості перед державним бюджетом за фінансовою допомогою, наданою на умовах повернення з резервного фонду державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року «Про виділення коштів на виготовлення медалі Жукова» станом на 01 липня 2012 року, складеного між Державною казначейською службою України та Міністерством оборони України, на оплату робіт, пов'язаних із виготовленням медалей Жукова та посвідчень до них, прострочена заборгованість Донецької області за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду державного бюджету відповідно до постанови № 546, складає 533 112 грн.
Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року №174, винесло подання від 03 грудня 2012 року №5 про здійснення до Донецької обласної державної адміністрації заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за основною сумою боргу з відшкодування витрат, пов'язаних з виготовленням медалі Жукова та посвідчень до неї відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів на виготовлення медалі Жукова», станом на 01 грудня 2012 року на суму 533 112 грн.
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, направлено позивачу податкову вимогу від 24 грудня 2012 року №849, якою повідомлено, що станом на 24 грудня 2012 року сума заборгованості за прострочену заборгованість за кредитами (повернення позичок за постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1998 року №546) становить 533 112 грн. та запропоновано терміново сплатити суму заборгованості.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Задовольняючи позов частково, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення тим, що подання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області №5 від 03 грудня 2012 року винесене на підставі Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової адміністрації України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України і Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року №74/194, положення якого не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки названий Порядок врегульовує відносини щодо погашення заборгованості за кредитами, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, якими відшкодування витрат на виготовлення медалей Жукова та посвідчень до них не являються. Також, суди дійшли висновку, що оскільки подання №5 від 03 грудня 2012 року не відповідає вимогам чинного законодавства України, то на його підставі не може бути винесена податкова вимога від 24 грудня 2012 року №849.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог, оскільки формування подання входить до компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області відповідно до законодавства України.
Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДКС України у Донецькій області в частині формування та направлення органам Державної податкової служби подання від 03 грудня 2012 року №5 та визнання протиправним та скасування подання ГУ ДКС України у Донецькій області від 03 грудня 2012 року №5, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому при розгляді даного спору судами має бути встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами чи є оскаржуване подання Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області таким, що породжує саме для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Окрім цього, судам слід врахувати, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог, спрямованих на відновлення прав позивача, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та ГУ ДКС України у Донецькій області, протиправні дії та/або рішення якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, наявність спірних правовідносин та факт порушення права позивача потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.
З огляду на наведене, колегією суддів касаційної інстанції вбачається, що судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було досліджено та на підставі належних та допустимих доказів не було встановлено наявність факту порушення права позивача внаслідок здійснення відповідачем-2 оскаржуваних дій та прийняття спірного подання.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24 грудня 2012 року №849, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Слід зазначити, що відповідно пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст вищенаведеного положення процесуального закону та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є, в тому числі, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що предметом доказування в цій частині позовних вимог, зокрема, є обставини щодо наявності у податкового органу правових підстав для направлення позивачу податкової вимоги. Також, при вирішенні спору судам необхідно встановити правову природу суми заборгованості та фактичні обставини, які підтверджують її наявність (облік за позивачем).
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що під час судового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли вмотивованого висновку, що направлена позивачу оскаржувана податкова вимога, прийнята податковим органом не у відповідності до вимог чинного законодавства та не в межах повноважень, наданих йому законом.
Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області задовольнити частково.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний