"19" березня 2015 р. м. Київ К/9991/20206/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С. Я.
Конюшка К.В.
Мороз Л.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Мартіні Україна" до Київської регіональної митниці про скасування рішень про визначення митної вартості товару,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, позовні вимоги "Мастер Мартіні Україна" задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про визначення митної вартості товарів Київської регіональної митниці від 13.09.2010р. за №100000006/2010/216974/1; від 23.09.2010р. за №100000006/2010/217320/1; від 23.09.2010р. за №100000006/2010/217321/1 від 23.09.2010р. за №100000006/2010/217322/1; від 27.09.2010р. за №100000006/2010/217381/1; від 08.10.2010р. за №100000006/2010/217668/1; від 06.12.10р. за №100000006/2010/218539/1.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, митний орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та просить вказані судові рішення скасувати та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач відповідно до договору (контракт №2) від 01 грудня 2005 року, імпортував товар декількох видів.
Під час розмитнення товару позивачем були надані декларації митної вартості, якими задекларовано митну вартість товару, виходячи з ціни за договором:
декларація митної вартості № 100000024/2010/737046 від 22.09.2010 р. (товар: Мастерпан Піца С20; артикул: АМ20ХА);
декларація митної вартості № 100000024/2010/757048 від 22.09.2010 р. (товар: Червона Джамбо черешня; артикул: АЕ42РА);
декларація митної вартості № 100000024/2010/757156 від 23.09.2010 р. (товар: Фіорфіоре Парадізо С25; артикул: АМ30ХС);
декларація митної вартості № 100000024/2010/757008 від 21.09.2010 р. (товар: Голден Чок; артикул: AV31AA);
декларація митної вартості № 100000024/2010/756208 від 13.09.2010 р. (товар: Мастерпан багет С10; артикул: АМ20ХС); товар: Фіорфіоре Сфоліа Гелі.; артикул: АМ10АО);
декларація митної вартості № 100000024/2010/758242 від 06.10.2010 р., (товар: Мастер Робур [артикул АМ10АJ]);
декларація митної вартості №100000024/2010/762967 від 02.12.2010 (товари: Мараксіно черешня [артикул АЕ42МО] та Червона джамбо черешня [артикул АЕ42РА]).
Поставки оцінюваних товарів здійснювались на умовах ЕХV Конселиче (Італія). Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2000), поставка товарів на умовах ЕХV передбачає, що покупець зобов'язаний одержати на власний ризик за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це де це належить усі митні формальності. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадку, коли такий договір укладає продавець за рахунок і на ризик покупця.
Відповідач не прийняв митну вартість, визначену позивачем, у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів.
З метою прискорення митного оформлення та уникнення простою товару, позивач застосував спеціальну процедуру митного оформлення товару, що передбачена ст. 264 Митного кодексу України та Наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезені їх на митну територію України» та розмитнив ввезений товар за митною вартістю, визначеною відповідачем у рішеннях №100000006/2010/216974/1 від 13.09.2010р., №100000006/2010/217320/1 від 23.09.2010р., №100000006/2010/217321/1 від 23.09.2010р., №100000006/2010/217322/1 від 23.09.2010р. №100000006/2010/217381/1 від 27.09.2010р., №100000006/2010/217668/1 від 08.10.2010р. та №100000006/2010/218539/1 від 06.12.2010р.
Так, шостий метод визначення товару відповідач застосував рішеннями:
-№100000006/2010/216974/1 від 13.09.2010 при розмитненні товару Мастерпан багет С10; артикул: АМ20ХС та товар: Фіорфіоре Сфоліа Гелі.; артикул: АМ10АО;
-№100000006/2010/217320/1 від 23.09.2010 при розмитненні товару: Червона Джамбо черешня; артикул: АЕ42РА;
-№100000006/2010/217321/1 від 23.09.2010 при розмитненні товару: Мастерпан Піца С20; артикул: АМ20ХА; рішенням №100000006/2010/217322/1 від 23.09.2010 при розмитненні товару Голден Чок; артикул: AV31AA;
-№100000006/2010/217381/1 від 27.09.2010 при розмитненні товару Фіорфіоре Парадізо С25; артикул: АМ30ХС;
-№100000006/2010/217668/1 від 08.10.2010 при розмитненні товару Мастер Робур артикул АМ10АJ.
Третій метод відповідач застосував рішенням від 24.11.2010 №100000006/2010/218283/1 при розмитненні товару Лецимастер (АМ10АЕ).
Другий метод визначення митної вартості відповідач застосував рішенням №100000006/2010/218539/1 від 06.12.2010 р. при розмитненні товарів Червона джамбо черешня, артикул АЕ42РА та Мараксіно черешня, артикул АЕ42МО.
Визначення митної вартості за вказаними вище методами відповідач обґрунтовував тим, що позивач не надав документів, якими б підтверджувалася задекларована ним митна вартість товару.
Під час розгляду справи було судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження задекларованої митної вартості товару при ввезенні на митну територію України та на вимогу відповідача, позивач надав документи, які вимагав відповідач згідно переліком, зазначеним у графі «Для відміток митного органу», копію калькуляції фірми-виробника; лист виробника, яким повідомляється про використання підтвердження погодження контрактної вартості замість прайс-листа; копію висновку Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (ДП "Держзовнішінформ") при Міністерстві економіки України від 11.02.11 №9/61; копію сертифікату про походження товару №0230020; копію заяви про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем; копії видаткових накладних ТОВ «Мастер Мартіні Україна» від 09.12.10 №0002036, 0002033, 0002037 та від 10.12.10 №0002052; копії повідомлень про відвантаження/сертифікату відповідності (замовлення №№13990/0, 15434/0); копію статуту ТОВ «Мастер Мартіні Україна».
Зазначені документи були прийняті відповідачем до уваги, проте не прийняті як підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару, про що зазначено в листі від 02.03.2011 № 11/2-10.16/3473. Зазначений лист містить наступні висновки митного органу:
-надані документи дають підстави вважати, що відносини продавця і покупця вплинули на ціну товару (ТОВ «Мастер Мартіні Україна» учасником товариства є Акціонерне товариство UNIGRA S.p.A, вклад якого в Статутний капітал ТОВ «Мастер Мартіні Україна»складає 100%),
-ДП «Держзовнішінформ» (експертний висновок від 11.02.11 № 9/61) не володіє кон'юнктурною інформацією стосовно цін на даний товар на момент підписання вищевказаного контракту на закупівлю товару та на поточний момент, тому висновок, що ціни на напівфабрикати відповідали рівню відпускних цін компанії-постачальника Sра» (Італія) на дані товари при поставках в Україну на умовах ЕХV Конселиче (Італія) є необгрунтованим,
-в калькуляції фірми-виробника не наведено прямих затрат на виробництво товару, а тільки зазначено вартість компонентів, які входять до складу даного продукту, що унеможливлює перевірку (обчислення) заявленої вартості товару, і потребує з'ясування питання хто є власником торгової марки Master Martini та яким чином врегульоване питання використання торгової марки.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за вищевказаним контрактом та була заявлена позивачем в поданій ним митній декларації та декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, тобто, ціна договору була достатньо підтверджена декларантом. Крім цього, митним органом не було обґрунтовано незастосування попередніх методів визначення митної вартості товару та не проведено консультацій з позивачем, як то передбачено ст.266 Митного кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на передчасність зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до ст.88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання (п.13 Порядку).
На вимогу митного органу позивачем визначені митницею додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору подані не були.
Як встановлено п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару.
За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (№1766) та норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Так, з матеріалів справи вбачається, що митна вартість була заявлена ТОВ "Мастер Мартіні Україна" шляхом подання вантажної митної декларації із визначенням її за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У зв'язку з тим, що в поданих разом із митною декларацією документах містяться розбіжності, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої декларантом митної вартості, Київська регіональна митниця запропонувала позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Крім цього, з матеріалів даної справи вбачається взаємозалежність продавця та покупця, що підтверджується пунктом 5.3 статуту ТОВ "Мастер Мартіні Україна", згідно з яким засновником та учасником цього товариства є акціонерне товариство "UNIGRA S.p.A.", вклад якого в статутний капітал ТОВ "Мастер Мартіні Україна" складає 100%.
Отже, декларант повинен довести у передбачений законодавством спосіб, що вартість операції максимально відповідає вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами.
Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку що при проведенні перевірки правильності визначення митної вартості у митного органу виникли обґрунтовані сумніви стосовно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, а саме:
- покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, проте позивачем не подано документів, які б підтвердили, що відносини продавця і покупця не вплинули на ціну товару;
- контракт купівлі-продажу товару укладений не з виробником (фірма-виробник товару мараскіно черешня "Kerry Ingredients France" (Франція)), а з посередником АТ "UNIGRA S.p.A." (Італія), при цьому договору з третіми особами не надано;
- неможливість декларанта документально підтвердити заявлену ним митну вартість товару.
Отже, оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованими та прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Тобто, матеріалами справи підтверджено проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Правомірність застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, тому підстав для скасування оскаржуваних рішень митного органу не вбачається.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Київської регіональної митниці підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Керуючись статтями 220, 222, 225, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Мартіні Україна" до Київської регіональної митниці про скасування рішень про визначення митної вартості товару - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: