18 березня 2015 року м. Київ К/800/67052/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,
за участю:
голови Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області - Карасовської А.І.,
представника Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області - Панчишина М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Лящівської сільської ради середній заробіток за червень 2014 року у сумі 2689 грн 63 коп. та моральну шкоду у сумі 1000 грн, яка полягає в пережитих моральних стражданнях внаслідок порушення її трудових прав.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Лящівської сільської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за червень 2014 року у сумі 2689 грн 63 коп. та 100 грн моральної шкоди, а всього 2789 грн 63 коп.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30 липня 2014 року скасовано, провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, у справі №709/891/13-а за позовом ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївської району Черкаської області про поновлення на посаді, позов задоволено частково, скасовано рішення Лящівської сільської ради від 1 березня 2013 року №25-10/VI, №25-17/ VI, № 25-16/ VI, поновлено ОСОБА_4 на посаді секретаря Лящівської сільської ради з 1 березня 2013 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8158 грн 15 коп. та 500 грн моральної шкоди.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 травня 2013 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції посилався на те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в порушення вимог статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем заявлено лише вимогу про стягнення середнього заробітку за червень 2014 року та відшкодування моральної шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір.
Такий висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає помилковим.
Згідно з частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що суди повинні враховувати, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративними судами, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Пов'язаними з вимогами про стягнення заробітної плати слід вважати вимоги про відшкодування шкоди, завданої саме невиплатою заробітної плати (грошового утримання).
Суди повинні мати на увазі, що позовна вимога публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується проходження особою публічної служби.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вимогу ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу помилково ототожнено з вимогою про відшкодування шкоди, про яку йдеться у статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб