05.03.2015р. м. Київ К/800/35795/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення, -
У березні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача від 03.02.2012 року №141.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2012 року відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача щодо правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням і сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 16.06.2004 року до 30.11.2011 року , за результатами якої було складено акт від 16.01.2012 року №4.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 19, п. 2 ст. 20 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: не включено до оподаткування страховими внесками суми фактичних витрат на оплату праці найманого за трудовим договором від 27.10.2004 року працівника ОСОБА_5
На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято рішення від 03.02.2012 року №141 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 6632,08грн.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Стаття 20 Закону визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.
Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Позивач є особою, що підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та одночасно є страхувальником, а тому згідно ст. 17 Закону повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який разом із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Згідно пп. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача, а тому суди обґрунтовано відмовили в позові.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман