05.03.2015р. м. Київ К/800/2835/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до управління дорожньо-патрульної служби Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (далі - УДАІ ГУМВСУ в АРК), Глущука Валерія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6, про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій, -
У жовтні 2012року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії інспектора УДАІ ГУМВСУ в АРК Глущука В.В. щодо затримання та вилучення у позивача автомобіля LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1.
Зобов'язано відповідача повернути вказаний автомобіль позивачу. В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач УДАІ ГУМВСУ в АРК, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2010 року на Приморській товарній біржі між ОСОБА_6 (від імені якого діяв член біржі ОСОБА_7, Продавець) та ОСОБА_4 (від імені якого діяв член біржі ОСОБА_8, Покупець) був укладений і зареєстрований в той же день договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець придбав за 320000 грн. автомобіль LEXUS GX 470, чорного кольору, 2007 року випуску, шасі НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.11.2007 року.
При проїзді 18.08.2012 року Армянського стаціонарного посту ДАІ №3 «Турецький вал» інспектором ДАІ Глущуком В. В. було зупинено позивача і вилучено у нього вищевказаний автомобіль LEXUS GX 470, у зв'язку з чим було складено адміністративний протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Під час зупинення інспектором ДАІ Глущуком В.В. автомобілю LEXUS GX 470 позивачем надавалися інспекторові документи, що підтверджують правомірність володіння цим транспортним засобом, зокрема, біржову угоду купівлі-продажу.
Судами також встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в м. Севастополі 20.09.2010 року було винесено постанову про накладення арешту на майно, відповідно до якої в рамках кримінальної справи №263 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 4, 209 ч. 3, 359 ч.ч.2,3 КК України, було накладено арешт на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_6, де б ці вклади, цінності та майно не знаходилися.
Суть арешту майна полягає в накладанні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Така процесуальна дія спрямована на збереження майна і цінностей, на які може бути звернено стягнення у випадку виконання вироку про конфіскацію майна, та полягає в опису майна і оголошенні заборони розпоряджатися ним.
Згідно зі ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виникнення права власності на транспортні засоби передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта. З переходом права власності на транспортний засіб відбувається процедура державної реєстрації цього транспортного засобу. При цьому законодавчо передбачено обов'язкову державну реєстрацію саме транспортного засобу, а не права власності на нього.
За загальним правилом, встановленим ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п. 4 договору купівлі-продажу від 21.04.2010 року позивач отримав право власності на автомобіль з моменту сплати повної вартості товару (вартість в розмірі 320000 грн. сплачена до підписання договору) та з моменту його реєстрації на Приморській товарній біржі, яка відбулася 21.04.2010 року.
Категорія «власник транспортного засобу» визначається згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху - власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Законодавством чітко встановлений перелік повноважень та обов'язків дотримання процедури накладення арешту на майно слідчим, який не підлягає тлумаченню.
Згідно із ст. 130 КПК України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наявна в матеріалах справи постанова від 19.09.2010 року, винесена слідчим відділом Управління Служби безпеки України в м. Севастополі про накладення арешту на цінності та інше майно обвинуваченого ОСОБА_6, не містить переліку інформації, встановленої статтями 125, 126, 130 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не може бути прийнята адміністративним судом у якості належного доказу перебування автомобільного транспорту під арештом, як підстави для вилучення такого майна у позивача.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача на час вилучення в нього автомобілю LEXUS GX 470 були всі відповідні документи, з якими закон пов'язує факт виникнення права власності (володіння, користування та розпорядження) транспортним засобом.
Власником транспортного засобу LEXUS GX 470 на час його затримання відповідачем був позивач, стосовно майна якого ніяких постанов про арешт майна, винесених в порядку Кримінально-процесуального кодексу України не приймалося.
Крім того, судами було встановлено, що Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011 року №975 «Про введення в експлуатацію системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» щодо введення в експлуатацію автоматизована інформаційно-пошукова система відео фіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою її за розшуковими реєстрами не зареєстрований в порядку, встановленому Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 року №493/92.
Враховуючи відсутність факту реєстрації цього наказу як нормативно-правового акту, яким розширено тлумачаться права органів Державної автомобільної інспекції щодо права затримання транспортних засобів учасників дорожнього руху, як обмеження права володіння, користування транспортними засобами, такий наказ має лише силу внутрівідомчої інструкції та не може бути підставою для обмеження складових права власності.
Відповідно до п. 7.3 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України органи дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції мають право зупиняти транспортні засоби, зокрема, в разі перебування транспортного засобу в розшуку.
Разом з тим, за відомостями відповідача (на підставі картки арешту) зареєстрованим є лише обмеження проведення реєстраційних операцій ОСОБА_6
Аналогічні приписи містить й постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».
Так, відповідно до п. 2 зазначеного Порядку у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.
Матеріали справи не містять жодних доказів щодо перебування зазначеного автомобілю LEXUS GX 470 у розшуку стосовно власника автомобіля ОСОБА_4 на час його затримання та вилучення у власника. Постанова слідчого про накладення арешту на майно обвинуваченого не може бути розцінена в якості відповідного доказу.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог, оскільки вони підтверджені встановленими обставинами справи і наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління дорожньо-патрульної служби Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман