18 березня 2015 року м. Київ К/9991/38916/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Пилипчук Н.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012
у справі № 2а-13288/11/2070
за позовом публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (далі - Товариство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У жовтні 2011 року Товариство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 № 0000470840.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено з тих мотивів, що господарські операції позивача з придбання продукції у товариства з обмеженою відповідальністю «Ітер» (далі - ТОВ «Ітер») та у товариства з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс» (далі - ТОВ «Сот Плюс») відображені у податковому обліку Товариства відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, тоді як доводи щодо протиправного характеру діяльності спірних постачальників не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності Товариства у сфері оподаткування.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. За твердженням скаржника, протиправний характер діяльності названих постачальників свідчить про номінальне оформлення спірних операцій з метою імітації руху активів та отримання Товариством завдяки цьому податкової вигоди.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності визначення задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року та законності і достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.12.2010 по 31.12.2010.
Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 19.04.2011 № 1056/40-028/05750295, в якому відображено висновок Інспекції про створення позивачем та названими постачальниками (ТОВ «Ітер» та ТОВ «Сот Плюс») податкової схеми, спрямованої на мінімізацію оподаткування, шляхом оформлення за допомогою фіктивного документообігу операцій з поставки цими контрагентами товарів, які не опосередковувалися реальним виконанням.
Вказаний висновок податкової інспекції мотивований посиланням на фіктивний характер ланцюгової поставки, за якою ТОВ «Сот Плюс» нібито отримало товар, що виступав предметом поставки Товариству, а також відсутністю у названих постачальників майна, основних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.
Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року в розмірі 187 691 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку.
Установлені судами обставини даної справи не дають підстави для висновку про схемний характер правовідносин позивача та задекларованими постачальниками.
Так, досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з цими постачальниками вищенаведеним умовам, суди попередніх інстанцій встановили, що фактичне виконання цих операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, документами складського обліку, платіжними дорученням про оплату позивачем придбаної продукції у безготівковому порядку
Наведені документи, були цілком об'єктивно розцінені судами як свідчення реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ітер» і ТОВ «Сот Плюс».
Інспекцією, у свою чергу, не подано доказів на підтвердження зворотного.
Посилання відповідача на участь ТОВ «Сот Плюс» в операціях з суб'єктами господарювання, що належать до «податкових ям», у даному випадку обґрунтовано відхилені судами. Адже за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Сот Плюс»).
Інспекцією не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству.
Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.
Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-13288/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Г. Пилипчук