18 березня 2015 року м. Київ К/9991/19829/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Пилипчук Н.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012
у справі № 2а-1670/7712/11
за позовом комунального підприємства "Теплоенерго" (далі - Підприємство)
до Інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0002612301/1154, згідно з яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 72806,25 грн. (у тому числі 58245 грн. за основним платежем та 14561,25 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0002602301/1153, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 67687,50 грн. (у тому числі 54150 грн. за основним платежем та 13537,50 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 № 0002612301/1154 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування позивачеві ПДВ у сумі 35323,93 грн. (у тому числі 28259,14 грн. за основним платежем та 7064,79 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили,зокрема, з того, що за наявності документального підтвердження реальності виконання господарських операцій з приватним підприємством «Будматкомплект» та із закритим акціонерним товариством «Атом» перекладення на позивача тягаря відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, допущені цими контрагентами, є неприпустимим.
Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Підприємства. На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначає, що податкова накладна, виписана постачальником без відповідного декларування податкового зобов'язання з ПДВ, не може підтверджувати право покупця на податковий кредит.
Підприємством подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані суми грошових зобов'язань були визначені Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформленої актом від 18.03.2011 № 1338/23-209/31700972.
Так, під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку, зокрема, про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними контрагентами (приватним підприємством «Будматкомплект» та закритим акціонерним товариством «Атом») без декларування відповідної суми податкових зобов'язань з ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На підставі наведених правових норм суди обох попередніх інстанцій цілком обґрунтовано сформували правову позицію, відповідно до якої податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту за операціями з названими контрагентами наведеним критеріям, суди встановили, що приватне підприємство «Будматкомплект» поставило в адресу позивача товар - кран шаровий у кількості 8 штук загальною вартістю 5260,80 грн. (у тому числі 876,80 грн. ПДВ) з оформленням податкової накладної; придбаний товар було оприбутковано Підприємством за накладною на внутрішнє переміщення та використано у власній господарській діяльності (що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями нарядів-завдань).
Операції з поставки позивачеві монтажних робіт у рамках правовідносин закритим акціонерним товариством «Атом» оформлені договорами поставки, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість цих робіт.
Суди встановили, що зазначені первинні документи складені з дотриманням законодавчо встановлених вимог та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій, їх учасників.
У зв'язку з цим суди цілком об'єктивно відхилили як неспроможні доводи Інспекції (якими вона обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень) про невідповідність даних податкового обліку позивача та розглядуваних контрагентів, у зв'язку з невиконанням останніми обов'язку з декларування податкових зобов'язань з ПДВ.
Адже податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів.
Податковий орган, на відміну від платника, є єдиним учасником податкових правовідносин, який має законодавче право контролювати дотримання фізичними та юридичними особами вимог законодавства у сфері оподаткування. Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене також унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.
Доказів змови Підприємства з іншими платниками та узгодженості їх дій з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування (позивача у справі) Інспекцією не представлено. Тому порушення цими платниками податкової дисципліни не можуть впливати на результати податкового обліку Підприємства. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили позовні вимоги Підприємства у відповідній частині.
По епізодам, пов'язаним з неправомірним відображенням платником у податковій звітності операцій з придбання робіт з технічного обслуговування та повірки засобів вимірювання у житлових будинках у товариства з обмеженою відповідальністю «СТС Енергосервіс Україна, а також операцій з придбання Підприємством у товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермаксервіс» труб, суди, дійшовши висновку про фіктивний характер цих операцій, цілком правомірно підтримали правову позицію відповідача у справі.
Вказаний висновок судів учасниками провадження у касаційному порядку не оскаржується.
А відтак з огляду на правильність ухвалених у справі судових актів касаційні вимоги Інспекції задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 у справі № 2а-1670/7712/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Г. Пилипчук